17.07.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Коростенська виправна колонія (№71)” (далі — КВК-71, установа, заклад, колонія). Візит здійснено у плановому порядку без попередження. Досліджено всі об’єкти установи.

Попередній візит відбувся 11.11.2025 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії за підтримки Данського інституту проти тортур DIGNITY.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Артемій Шумний — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.

Під час моніторингового візиту до КВК-71 зафіксовано позитивні зміни щодо покращення матеріально-побутових умов, зокрема проведення ремонтних робіт у житлових, санітарно-побутових та інших приміщеннях установи. Водночас виявлено низку системних проблем у забезпеченні належних умов тримання, організації дисциплінарної практики, медичного забезпечення, реалізації права засуджених на працю, відпочинок, соціальний захист та підтримання зв’язків із зовнішнім світом.

Особливе занепокоєння викликають неналежні умови у дільниці КДіР та ДІЗО/ПКТ, недостатнє природне освітлення і вентиляція, відсутність належної приватності санітарних вузлів і душових, недоліки медичного контролю за особами у дисциплінарних приміщеннях, а також окремі порушення в організації лазне-прального обслуговування. Встановлено також суттєвий некомплект персоналу. Попри наявність обладнаного інтернет-класу та можливості відеозв’язку, протягом останнього місяця не зафіксовано жодного випадку їх використання засудженими.

Окрему увагу приділено організації праці засуджених. Аналіз документації та результати конфіденційного спілкування свідчать про збереження практики тривалого використання цивільно-правових договорів у випадках, коли фактична зайнятість має ознаки трудових відносин. Виявлено випадки надзвичайно низьких нарахувань за систематичну роботу, що також впливає на розмір ЄСВ і формування страхового стажу, а на харчоблоці — ознаки тривалої щоденної роботи без належного щотижневого відпочинку. Аналогічні проблеми фіксувалися під час попереднього моніторингового відвідування, що свідчить про їх стійкий характер.

У сфері медичного забезпечення встановлено відсутність замісної підтримувальної терапії, кадровий дефіцит, проблеми з діагностикою та лікуванням вірусного гепатиту C, неналежне виконання індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, недоступність приміщень для маломобільних осіб, відсутність можливості проведення телемедичних консультацій та інші недоліки, які обмежують доступ засуджених до своєчасної та належної медичної допомоги.

Загальна інформація

КВК-71 є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Установа розташована за адресою: вулиця Білокоровицьке шосе, будинок 4, місто Коростень, Житомирська область, 11500, Україна.

КВК-71 є однією з установ виконання покарань, створених у повоєнний період у межах формування радянської системи виправно-трудових закладів. Установа була заснована у 1947 році, а основні об’єкти колонії збудовані та введені в експлуатацію у 1950-х роках. Надалі колонія функціонувала в умовах трансформації пенітенціарної системи — від радянської виправно-трудової моделі до сучасної системи виконання кримінальних покарань України.

На час моніторингового візиту керівником установи був полковник внутрішньої служби Нікітчук Олександр Олександрович.

Заклад складається з чергової частини, дільниці карантину, діагностики і розподілу (КДіР), дільниць соціально-психологічної служби (СПС), харчоблоку, дисциплінарного ізолятора (ДІЗО), приміщень камерного типу (ПКТ), дільниці посиленого контролю (ДПК), дільниці слідчого ізолятора (СІЗО), медичної частини, лазне-прального комбінату, кімнат побачень, крамниці, бібліотеки, приміщень для приймання передач та адміністративних приміщень.

Станом на день візиту штатна чисельність персоналу установи становила 243,5 посади, фактична чисельність — 221 особу. Таким чином, некомплект персоналу становив 22,5 штатної одиниці. У штаті установи працював один психолог.

Планове наповнення установи становить 964 особи. На день моніторингового відвідування у КВК-71 утримувалися 477 засуджених, тобто фактичне наповнення становило близько половини від установленої місткості закладу. В установі функціонують 12 дільниць СПС, ще одна дільниця СПС перебуває на стадії ремонту.

Упродовж 2026 року до установи прибув 141 засуджений. За статистичними даними адміністрації, протягом 2025 року в установі померли 4 засуджених, у 2026 році станом на день відвідування — також 4 особи. На оперативно-профілактичному обліку перебували 34 особи схильні до самогубства, 17 осіб — схильні до членоушкодження та 3 особи схильні до втечі. Протягом 2025 року випадків самогубства не зафіксовано, водночас у 2026 році стався один випадок самогубства.

Інвалідність мав 21 засуджений: осіб з інвалідністю I групи не було, II групу інвалідності мали 2 особи, III групу — 19 осіб. За даними адміністрації, у 2025 році зафіксовано одну скаргу щодо неналежних умов тримання або неналежного надання медичної допомоги; у 2026 році таких скарг не зафіксовано. Протягом 2025 року зафіксовано 32 випадки тілесних ушкоджень у засуджених: 2 — під час прибуття до установи та 30 — під час перебування в закладі. У 2026 році станом на 17.07.2026 року зафіксовано 12 таких випадків: 1 — під час прибуття та 11 — під час перебування в установі. У власному користуванні засуджених перебували 168 планшетів, у 61 особи були зареєстровані адреси електронної пошти, 28 осіб перебувають у статусі “відторгнуті загалом”.

Протягом останніх пів року органами прокуратури було внесено 12 актів прокурорського реагування. За даними адміністрації, у 2025 році зафіксовано одне кримінальне провадження за статтею 391 КК України; у 2026 році — також одне провадження за цією статтею.

Порівняно з даними попереднього моніторингового візиту від 11.11.2025 року чисельність засуджених зменшилася з 534 до 477 осіб, тоді як фактична чисельність персоналу зросла з 208,5 до 221 особи, а кадровий некомплект скоротився з 37 до 22,5 штатної одиниці. Водночас кількість психологів зменшилася з двох до одного, що за наявності 477 засуджених та 31 особи, поставленої на облік як схильної до самогубства, заслуговує на окрему увагу під час оцінки організації психологічного супроводу в установі.

Позитивний досвід

Моніторингова група позитивно відзначає проведену в КВК-71 роботу, спрямовану на покращення матеріально-побутових умов тримання засуджених та поступове приведення житлових і допоміжних приміщень установи у відповідність до встановлених стандартів.

За інформацією адміністрації, в установі облаштовано 252 місця, де забезпечено норматив житлової площі не менше 4 м² на одну особу. Окремо слід відзначити проведення ремонтних робіт у гуртожитку відділення СПС на 37 спальних місць. Під час облаштування приміщення було приділено увагу створенню індивідуального простору для засуджених, що є важливим з погляду забезпечення приватності та гуманізації умов відбування покарання.

Позитивними є також проведення капітального ремонту туалету та кімнати для умивання у відділенні СПС, поточного ремонту камер приміщень камерного типу, а також капітального ремонту їдальні. Оновлення санітарно-побутових приміщень та місць загального користування має безпосереднє значення для забезпечення належних умов тримання, дотримання санітарно-гігієнічних вимог і збереження людської гідності засуджених.

Крім того, проведено ремонт кімнати приймання та видачі посилок, що покращує умови організації відповідної процедури як для засуджених, так і для їхніх родичів та інших відвідувачів установи.

Загалом проведені роботи свідчать про послідовне оновлення окремих об’єктів інфраструктури установи та можуть розглядатися як позитивна практика за умови подальшого поширення такого підходу на всі житлові, санітарно-побутові та інші приміщення, якими користуються засуджені.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушень прав засуджених осіб:

1. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями.

Під час відвідування дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) отримано інформацію про залучення новоприбулого засудженого, який прибув до установи 03.07.2026 року, до виконання робіт в автомайстерні установи протягом тижня нібито в порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України.

При цьому тривалість та обсяг виконуваних робіт фактично не відрізнялися від режиму роботи працівників, які виконують аналогічну роботу та отримують за неї заробітну плату.

Наведені обставини можуть свідчити про використання праці засудженого без укладення трудового або цивільно-правового договору та без належної оплати праці, що має ознаки порушення вимог частини першої статті 118 та частини першої статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Крім того, виконання зазначених робіт було пов’язане з перебуванням засудженого у виробничій зоні та його контактом з іншими засудженими, що може суперечити вимогам пункту 2 розділу І Положення про дільницю КДіР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1864/24396 (далі — Положення про дільницю КДіР), яким передбачено ізольоване тримання новоприбулих засуджених з метою унеможливлення їх безконтрольного спілкування з іншими засудженими.

2. Державна установа “Коростенська виправна колонія (№71)” є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

На підставі наказу Міністерства юстиції України від 27.05.2025 року №1466/5 у державній установі КВК-71 створено сектор середнього рівня безпеки для чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі.

З метою забезпечення умов для роздільного тримання різних категорій засуджених адміністрацією установи організовано функціонування окремої дільниці КДіР для чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі, розрахованої на 6 новоприбулих осіб.

Разом із тим під час відвідування зазначеної дільниці КДіР встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці не в повному обсязі відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутня низка приміщень, а саме: коридор; кімната виховної роботи; кімната для зберігання харчових продуктів; кімната для приймання їжі; кімната для зберігання особистих речей засуджених; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна та спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна та спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Також встановлено, що кімната для умивання не обладнана відповідно до вимог Норм забезпечення, зокрема душовою кабіною зі змішувачем і душовою сіткою на гнучкому шлангу, у зв’язку з чим не забезпечуються належні умови для підтримання особистої гігієни засуджених.

Відсутність зазначених приміщень та їх неналежне облаштування не забезпечують належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов тримання, ускладнюють підтримання належного санітарного стану та порядку, а також негативно впливають на процес адаптації новоприбулих засуджених до умов відбування покарання.

3. У житловому приміщенні дільниці КДіР не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки у приміщенні відсутні вікна, а природне світло надходить лише через вікно, розташоване біля вхідних дверей, унаслідок чого воно практично не проникає до житлового приміщення. Зазначені умови можуть створювати додатковий психологічний дискомфорт для засуджених у зв’язку з відсутністю візуального контакту із зовнішнім середовищем.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (a) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

4. Під час відвідування дільниці КДіР встановлено відсутність у приміщеннях дільниці наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги та Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань. Зазначене суперечить пункту 6 розділу II ПВР УВП.

5. Стан облаштування приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО/ПКТ) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних умов тримання засуджених з урахуванням їхніх потреб. Так, у порушення вимог Норм забезпечення в ДІЗО/ПКТ відсутня низка необхідних приміщень, зокрема: кімнати для приймання засуджених адміністрацією та медичним персоналом; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; перукарня. Відсутність таких приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм.

У зв’язку з відсутністю в ДІЗО/ПКТ кімнати для приймання засуджених медичним персоналом медичний огляд засуджених проводиться у неналежних умовах, що створює ризик розголошення співробітникам установи та іншим особам з-поміж засуджених конфіденційної інформації щодо стану здоров’я осіб під час огляду, маніпуляцій або процедур. Зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я, а також пункту 9 розділу І Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572.

6. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер є малими за розміром, розташовані на значній висоті та мають надмірну заґратованість, унаслідок чого доступ природного світла є обмеженим і недостатнім для забезпечення нормальних умов перебування. Зазначені умови створюють додатковий психологічний дискомфорт для засуджених та ув’язнених у зв’язку з обмеженим візуальним контактом із зовнішнім середовищем.

Аналогічне порушення встановлено у камерному приміщенні сектору для тримання осіб, узятих під варту.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (a) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

7. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено роботу механічної вентиляції, що не відповідає вимогам правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

8. Санвузли в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ, у житловому приміщенні дільниці посиленого контролю (далі — ДПК) та камерному приміщенні сектору для тримання осіб, узятих під варту, не обладнані достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил, а також правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, утримувати в належному ремонтному та гігієнічному стані; регулярно і часто проводити дезінсекцію; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками (тобто від підлоги до стелі) (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

9. У ДІЗО/ПКТ радіофікація забезпечена лише в загальному коридорі, при цьому засуджені не мають можливості самостійно вмикати, вимикати або регулювати гучність. Натомість у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ вона не функціонує, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

10. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що психолог не відвідує засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення у ДІЗО, як це передбачено абзацом двадцять шостим пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, зокрема не менше одного разу на тиждень.

Зазначене підтверджується відсутністю відповідних відміток у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу представниками адміністрації установи виконання покарань.

11. Згідно з абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, для надання медичної допомоги керівник медичної частини (черговий лікар) щодня відвідує ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК) та, за необхідності, проводить приймання засуджених. За результатами відвідування ДІЗО, карцерів, ПКТ (ОК) він зобов’язаний робити відповідні відмітки у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань.

Разом із тим під час перевірки зазначеного журналу встановлено відсутність відповідних записів медичного працівника у період з 11.07.2026 року до 14.07.2026 року, попри те, що в цей період у ДІЗО відбували дисциплінарне стягнення засуджені особи.

Зазначене порушення може свідчити про фактичне невиконання медичним працівником обов’язку щодо щоденного відвідування дисциплінарного ізолятора, а також про відсутність належного медичного контролю за станом здоров’я засуджених, які перебувають у дисциплінарних приміщеннях.

12. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не було видано копій рішень про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

13. Площа окремих прогулянкових двориків є недостатньою для забезпечення повноцінної фізичної активності засуджених. Водночас у прогулянкових двориках встановлено козирки, які практично повністю блокують доступ природного освітлення, що призводить до тримання осіб у напівтемряві. Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розмір прогулянкових двориків, “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо” (пункт 122, пункт 127 CPT/Inf (2014) 15).

14.Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб.

У порушення пункту 2.11 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), у приміщеннях лазні та пральні належним чином не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

15. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні лазні та душової ДІЗО не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

16. У порушення вимог додатка 3 до Положення про організацію лазне-прального обслуговування у пральні відсутній туалет для працівників.

17. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні капці, дзеркало, зубна паста, зошити, конверти, марки, тютюнові вироби, пристрої для споживання тютюнових виробів та вдихання аерозолів (пари) без їх згоряння та зарядні пристрої до них, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

18. Під час відвідування бібліотеки установи моніторинговою групою встановлено, що всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 розділу XX ПВР УВП книжковий фонд бібліотеки не забезпечений текстами Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів.

19. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення. Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальних засобів (таких як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

20. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2026 року (станом на 17.07.2026 року) у державній установі “Коростенська виправна колонія (№71)” засудженим було надано 101 короткострокове побачення, з яких 28 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

21. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу установи станом на 17.07.2026 року становить 22,5 штатної одиниці. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

22.В установі обладнано окремий інтернет-клас, у якому наявна комп’ютерна техніка та визначено графік роботи. Згідно з розміщеною інформацією, доступ до інтернет-класу передбачений у кілька часових проміжків протягом дня. Адміністрацією також ведуться окремі журнали обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет та здійснення відеозв’язку через мережу Інтернет.

Водночас вивчення зазначених журналів засвідчило, що протягом останнього місяця перед моніторинговим відвідуванням не зафіксовано жодного випадку користування засудженими інтернет-класом. Аналогічно, у журналі обліку здійснення засудженими відеозв’язку через мережу Інтернет протягом цього періоду відсутні записи про проведені відеоз’єднання.

Таким чином, попри наявність в установі спеціально обладнаного приміщення, комп’ютерної техніки, затвердженого графіка та відповідних форм обліку, фактичне користування засудженими цими можливостями протягом дослідженого періоду не здійснювалося.

З огляду на загальну чисельність засуджених в установі — 477 осіб — повна відсутність протягом місяця випадків користування як доступом до мережі Інтернет в інтернет-класі, так і відеозв’язком потребує окремої уваги. Така ситуація може свідчити не лише про відсутність звернень з боку засуджених, а й про недостатню поінформованість щодо відповідних можливостей, організаційні або фактичні перешкоди у доступі до них. Сам факт наявності інтернет-класу та відповідної документації не є достатнім показником забезпечення цього права, якщо створена інфраструктура фактично не використовується.

У зв’язку з цим адміністрації установи доцільно з’ясувати причини відсутності користування засудженими інтернет-класом та відеозв’язком, забезпечити належне інформування засуджених про порядок і умови їх використання та усунути можливі організаційні перешкоди, якщо такі існують. Ефективність забезпечення відповідної можливості має оцінюватися насамперед за її реальною доступністю для засуджених, а не лише за формальною наявністю обладнання, графіків і журналів обліку.

23. Під час моніторингового візиту окрему увагу було приділено організації праці засуджених, правовим підставам їх залучення до роботи, фактичній тривалості робочого часу, оплаті праці, сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та забезпеченню пов’язаних із працею соціальних гарантій.

Аналіз наданої адміністрацією документації у поєднанні з безпосереднім оглядом виробничих об’єктів та конфіденційним спілкуванням із засудженими свідчить про функціонування в установі розгалуженої системи використання праці, яка охоплює виробничі дільниці філії державного підприємства, майстерні установи та об’єкти господарського обслуговування.

У день візиту на виробничих дільницях працювали: у ЦПП — 6 засуджених, у РБД — 13, у транспортній майстерні — 2, на заготівельній дільниці — 12, у майстерні — 9, на швейній дільниці — 27, складальній — 13, механічній — 12, інструментальній — 1, на дільниці з виготовлення причепів — 16, у котельні — 6 осіб. Таким чином, лише на зазначених виробничих об’єктах у день моніторингового відвідування фактично було зайнято щонайменше 117 засуджених.

Моніторинговій групі було надано для ознайомлення договори про залучення засуджених до оплачуваної праці, цивільно-правові договори (далі — ЦПД), рознарядки на виведення засуджених на роботу, журнали приймання та здачі засуджених виробничим персоналом, журнали проходження медичних оглядів, журнали обліку та видачі інструменту й інвентарю, відомості про нарахування та утримання із заробітку, документи щодо нарахування ЄСВ та платіжну інструкцію щодо його сплати.

Досліджені ЦПД формально передбачають виконання конкретно визначеного обсягу робіт за встановлену винагороду та оформлення результатів відповідними актами. Аналогічна цивільно-правова модель застосовується і до частини засуджених, залучених до господарського обслуговування установи.

Водночас фактична організація роботи значної частини опитаних засуджених не відповідає характерній моделі цивільно-правових відносин, за якої визначальним є виконання конкретного завдання та отримання обумовленого договором результату, а виконавець самостійно організовує процес виконання роботи.

Під час конфіденційного спілкування встановлено, що засуджений Я. працює близько двох років; Т. — близько одного року. На дільниці з виготовлення виробів із дроту М. працює близько одного року, Г. — шість місяців, Л. — два місяці, Г. — п’ять місяців, Г. — вісім місяців, С. — п’ять місяців, М. — сім місяців, К. — шість місяців, С. — близько двох років.

На роботах, пов’язаних з обробкою дроту, Т., Н. та Я., засуджені дільниці СПС №3, повідомили про роботу протягом приблизно п’яти місяців, М. — близько двох місяців. К. близько двох років виконує фарбувальні роботи, а С., за його словами, працює близько п’яти років.

Наведені обставини свідчать про сталий, а не епізодичний характер праці зазначених осіб. Йдеться про систематичне виконання протягом місяців і років однорідних виробничих функцій на визначених робочих місцях у межах організованого виробничого процесу. Засуджені включаються до рознарядок, виводяться на конкретні виробничі дільниці, використовують обладнання та інструменти установи або підприємства, а їхня робота є складовою загального виробничого циклу.

Ці ознаки мають істотне значення для визначення правової природи відповідних відносин. Цивільно-правовий договір регулює насамперед отримання певного результату роботи, тоді як трудові відносини характеризуються систематичним виконанням визначеної трудової функції в межах організованого роботодавцем процесу праці.

Відтак тривале переукладення ЦПД з особами, які місяцями або роками виконують одну й ту саму виробничу функцію, саме по собі не змінює фактичного змісту відповідних правовідносин. У випадках, коли засуджений фактично інтегрований у виробничий процес, працює на визначеному робочому місці, виконує постійну функцію та підпорядковується організації роботи підприємства чи установи, такі відносини мають ознаки трудових і повинні оцінюватися саме з огляду на їх фактичний зміст.

Подібна проблема вже була встановлена під час попереднього моніторингового візиту до КВК-71 11.11.2025 року. Тоді аналіз ЦПД також засвідчив, що засуджені фактично працювали за встановленим адміністрацією графіком, перебували під виробничим і режимним контролем, виконували роботи у складі виробничого процесу та користувалися обладнанням установи. Незважаючи на це, під час відвідування 17.07.2026 року знову встановлено обставини, які свідчать про збереження аналогічної практики.

Окремої уваги потребують результати поіменного зіставлення фактичної зайнятості засуджених із документами про оплату їхньої праці за червень 2026 року.

Так, Я., який повідомив про роботу протягом приблизно двох років, за червень було нараховано 2800 грн, при цьому на особовий рахунок зараховано 1400 грн, а ЄСВ нараховано у сумі 616 грн. М., який працює близько року, за відповідний місяць нараховано 720 грн, на особовий рахунок зараховано 360 грн, ЄСВ становив 158,40 грн. Г., який працює близько шести місяців, нараховано 1160 грн, на особовий рахунок зараховано 580 грн, ЄСВ — 255,20 грн. Л., який повідомив про роботу протягом двох місяців, нараховано 510 грн, на особовий рахунок зараховано 255 грн, ЄСВ — 112,20 грн.

Особливо показовими є відомості щодо М., який, за отриманою інформацією, працює близько семи місяців. За червень йому було нараховано лише 184 грн, на особовий рахунок зараховано 92 грн, а ЄСВ становив 40,48 грн. К., який працює близько шести місяців, нараховано 1600 грн, на особовий рахунок зараховано 800 грн, ЄСВ — 352 грн. С., який повідомив про роботу протягом приблизно двох років, нараховано 4000 грн, на особовий рахунок зараховано 2000 грн, ЄСВ — 880 грн. Т., який працює близько п’яти місяців, за червень нараховано 1400 грн, на особовий рахунок зараховано 700 грн, ЄСВ — 308 грн. Н. та Я., які також повідомили про роботу протягом приблизно п’яти місяців, нараховано по 700 грн, на особові рахунки — по 350 грн, ЄСВ — по 154 грн. М., який працює близько двох місяців, нараховано 2500 грн, на особовий рахунок зараховано 1250 грн, ЄСВ становив 550 грн.

Окремо привертають увагу відомості щодо С., який, за його словами, працює близько п’яти років. За червень йому нараховано 874 грн, на особовий рахунок зараховано 437 грн, а ЄСВ становив 192,28 грн.

Щодо Т., Г., Г. та К., які під час відвідування повідомили про систематичну роботу протягом тривалого часу, у досліджених моніторинговою групою відомостях за червень 2026 року відповідні нарахування за зазначеними прізвищами та ініціалами не були ідентифіковані. Це не дає достатніх підстав стверджувати про відсутність оплати взагалі, однак потребує окремого зіставлення договорів, актів виконаних робіт, рознарядок, первинної документації щодо фактичного виконання роботи та персоніфікованої звітності з ЄСВ.

Наведені показники не можуть оцінюватися виключно за абсолютним розміром виплаченої винагороди. У випадку дійсно цивільно-правових відносин винагорода залежить від конкретного обсягу та результату виконаних робіт. Однак саме тому критично важливим є встановлення того, чи відповідає оформлена цивільно-правова модель фактичному характеру зайнятості.

Якщо засуджений протягом місяців або років систематично виконує одну й ту саму трудову функцію у визначеному виробничому процесі, нарахування за місяць у розмірі 184 грн, 510 грн, 700 грн, 720 грн або 874 грн не може оцінюватися ізольовано від фактичної кількості відпрацьованого часу та обсягу виконаної роботи. За таких умов необхідне зіставлення відповідних сум з актами виконаних робіт, рознарядками, документами обліку фактичних виходів на роботу та іншою первинною документацією.

Відповідно до статті 120 КВК України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості та якості. Тому саме адміністрація та підприємство повинні мати належну систему первинного обліку, яка дозволяє простежити зв’язок між фактично виконаною конкретною особою роботою та сумою нарахованої їй винагороди.

Проведений аналіз також виявив окрему проблему у сфері соціального захисту засуджених. У досліджених поіменних випадках ЄСВ арифметично нараховано за ставкою 22 % від відповідної суми доходу: зі 184 грн М. — 40,48 грн; з 510 грн Л. — 112,20 грн; з 700 грн Н. та Я. — по 154 грн; з 720 грн М. — 158,40 грн; з 874 грн С. — 192,28 грн.

Таким чином, проблема полягає не лише у факті нарахування ЄСВ, а передусім у розмірі бази, з якої він обчислюється. Вкрай низькі суми доходу призводять до відповідно низького розміру страхового внеску, що може безпосередньо впливати на обсяг страхового стажу, який формується засудженому.

За таких обставин формальна наявність ЄСВ не є тотожною забезпеченню повноцінного соціального страхування. Для засудженого, який фактично працює систематично протягом місяців або років, принципове значення має не лише факт перерахування певної суми внеску, а й те, який страховий стаж фактично формується внаслідок такої роботи.

Надана моніторинговій групі платіжна інструкція щодо сплати ЄСВ за червень 2026 року підтверджує здійснення відповідного сукупного платежу. Водночас агрегована сума платежу сама по собі не дає можливості встановити повноту персоніфікованого обліку щодо кожного конкретного засудженого. Для належної оцінки соціального захисту необхідним є зіставлення індивідуальних нарахувань із персоніфікованою звітністю та даними про страховий стаж.

Окремий комплекс порушень і ризиків встановлено під час перевірки організації праці засуджених на харчоблоці.

Засуджений Б., який виконує роботу з миття посуду, повідомив моніторинговій групі, що працює щоденно приблизно з 07:00 до 20:00 без вихідних. До роботи на харчоблоці також залучені І. та С., які здійснюють роздачу їжі, а П. виконує функції хліборіза.

На відміну від попереднього відвідування, коли в установі було встановлено відсутність належного журналу медичних оглядів працівників харчоблока, під час візиту 17.07.2026 року відповідний облік здійснювався. Водночас аналіз журналів виявив іншу суттєву проблему: записи свідчать про систематичне виконання засудженими відповідних функцій у різні календарні дні, у тому числі у вихідні. У документації фіксується проходження ними медичних оглядів та отримання ножів й іншого інвентарю. Під час попереднього відвідування систематична робота засуджених харчоблоку з ранку до вечора та без вихідних також була визначена як проблемна практика.

Таким чином, інформація Б. про фактично щоденну роботу не є ізольованим усним повідомленням. Вона кореспондується з первинною документацією, яка ведеться незалежно за різними напрямами діяльності харчоблока. Особливе доказове значення має саме сукупність цих документів. Якщо конкретна особа в певний календарний день проходить перед початком роботи медичний огляд, отримує виробничий інвентар та одночасно фігурує в документації харчоблока як виконавець відповідної функції, це є об’єктивним індикатором її фактичного залучення до роботи в цей день.

У цьому контексті особливої уваги потребує співвідношення фактичної зайнятості Б. з оплатою його праці. За червень йому було нараховано 3000 грн, на особовий рахунок зараховано 1500 грн, ЄСВ становив 660 грн. Якщо записи у журналах підтверджують систематичне виконання ним роботи протягом усього місяця, зазначена сума має бути зіставлена з фактично відпрацьованим часом та обсягом виконаних робіт.

Крім того, систематичне залучення до роботи без щотижневого відпочинку суперечить самій природі права на відпочинок та встановленим законодавством правилам організації робочого часу засуджених. Відповідно до статті 119 КВК України засуджені звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, а у випадку застосування підсумованого обліку робочого часу його загальна тривалість за обліковий період не повинна перевищувати встановленої норми.

Тому фактична робота з 07:00 до 20:00 щоденно без вихідних, якщо вона підтверджується первинними документами, не може розглядатися як звичайна цивільно-правова модель виконання окремого замовлення. Така організація роботи має характер постійної трудової функції, передбачає визначений режим та фактичне підпорядкування організації праці, що додатково підтверджує наявність ознак трудових відносин.

Під час дослідження також встановлено неналежне ведення журналу видачі ножів: у ньому зазначаються дата та особа, яка отримує відповідний інвентар, однак не фіксується час його видачі. Такий спосіб обліку не забезпечує належної простежуваності використання гострого інвентарю та унеможливлює встановлення точного періоду його перебування у конкретного засудженого. В умовах установи виконання покарань зазначений недолік має значення для контролю за фактичним робочим часом.

Результати моніторингового візиту у сукупності з аналізом наданої документації свідчать про те, що проблеми у сфері реалізації права засуджених на працю та соціальний захист мають не поодинокий, а системний характер.

Насамперед зберігається невідповідність між формально обраною цивільно-правовою формою та фактичним характером праці частини засуджених. Багатомісячне та багаторічне виконання одними й тими самими особами постійних виробничих функцій, їх включення до організованого виробничого процесу, робота на визначених дільницях та за фактично встановленим режимом свідчать про наявність ознак трудових відносин.

Водночас поіменне зіставлення фактичної зайнятості із сумами нарахувань виявило випадки надзвичайно низької винагороди осіб, які повідомляють про систематичну роботу. Без належного документального співвіднесення фактичного обсягу виконаної роботи з розміром нарахувань неможливо вважати підтвердженим дотримання вимог статті 120 КВК України щодо оплати праці відповідно до її кількості та якості.

Низька база нарахування одночасно має безпосередні наслідки для соціального захисту засуджених, оскільки навіть формально правильне застосування ставки ЄСВ не гарантує формування повного страхового стажу за умов мінімального розміру доходу.

Особливо проблемною залишається організація праці на харчоблоці. Документально простежувана систематичність залучення засуджених до роботи, включно з вихідними днями, у поєднанні з повідомленням про щоденну тривалу зайнятість та порівняно низькими нарахуваннями створює обґрунтовані підстави для висновку про невідповідність фактичного характеру такої роботи цивільно-правовій формі її оформлення та ризик порушення права на належний відпочинок і справедливу оплату праці.

Показовим є й те, що аналогічні проблеми щодо застосування ЦПД, тривалості робочого часу, роботи без вихідних та невідповідності фактичної зайнятості формі її правового оформлення вже були зафіксовані під час попереднього моніторингового відвідування КВК-71. Збереження таких практик під час повторного відвідування свідчить про відсутність належного системного реагування на раніше виявлені проблеми.

За таких обставин необхідним є не формальне збільшення кількості укладених договорів, а приведення правового оформлення праці у відповідність до її фактичного характеру, забезпечення достовірного поіменного обліку робочого часу та виконаних робіт, прозорого механізму визначення винагороди, належної сплати та персоніфікованого обліку ЄСВ, гарантованого часу відпочинку та інших трудових і соціальних гарантій.

Праця засуджених має виконувати не лише виробничу або господарську функцію, а й бути одним із засобів ресоціалізації та підготовки до життя після звільнення. Використання праці в умовах, за яких фактична трудова зайнятість маскується цивільно-правовими конструкціями, а тривала систематична робота не забезпечує належної оплати, відпочинку та повноцінного соціального страхування, суперечить цій меті та перетворює працю з інструменту соціальної інтеграції на джерело ризику порушення фундаментальних трудових і соціально-економічних прав засуджених.

Медична частина №71 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області

Завідувач медичної частини №71 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області (далі — медична частина) — Багинський Микола Миколайович.

На час відвідування неукомплектованими були посади лікаря-терапевта — 0,5 штатної одиниці, клінічного психолога — 1 штатна одиниця, фельдшера — 2 штатні одиниці.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20, пункт 86).

2. У порушення пункту 8 глави 5 розділу II Порядку у стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки — засуджених, які становлять небезпеку для оточення.

3. У штаті медичної частини вакантна посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди й у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

4. Під час моніторингового візиту встановлено, що інфекційний ізолятор стаціонару медичної частини не функціонує у зв’язку з проведенням ремонтних робіт, що унеможливлює належну ізоляцію пацієнтів з інфекційними захворюваннями та створює ризик їх поширення. Зазначене не відповідає вимогам пункту 8 глави 5 розділу II Порядку.

5. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C (станом на 17.07.2026 року — 25 осіб) проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим своєчасно не підтверджується діагноз та не призначається необхідна противірусна терапія. Такі обставини можуть призвести до погіршення стану здоров’я пацієнтів і сприяти поширенню інфекції серед засуджених та ув’язнених осіб.

Крім того, моніторинговою групою встановлено, що в медичній частині на диспансерному обліку перебувають двоє пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом C, які потребують противірусної терапії. Водночас станом на день візиту в аптеці медичної частини відповідні лікарські засоби були відсутні. Відсутність своєчасного лікування підвищує ризик прогресування захворювання, розвитку тяжких уражень печінки та створює загрозу поширення вірусного гепатиту C серед інших пацієнтів, що порушує право засуджених на отримання належної медичної допомоги.

6. Диспансерний нагляд здійснюється за 21 особою, яка має інвалідність. З них осіб з інвалідністю I групи немає, II групу інвалідності мають 2 особи, III групу — 19 осіб. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності. Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що в однієї особи, яка має інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вона не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

7. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для тримання людей з інвалідністю.

8. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

9. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги.

10. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

11. Згідно з пунктом 7 глави 3 розділу II Порядку, засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних із посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників), переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин, проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”. На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194.

Разом із тим під час перевірки особистих медичних книжок засуджених, які працюють в їдальні, було встановлено, що зазначеним працівникам не проводився огляд лікарем-дерматовенерологом та лікарем-отоларингологом, що порушує вимоги пункту 6 Правил проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150).

12. Приміщення кабінету лікарів та рентген-кабінету не забезпечені вогнегасниками, що є порушенням вимог пункту 3.6 глави 3 розділу V Правил та пункту 10.18 глави 10 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523.

13. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації

1. Забезпечити дотримання встановленого порядку перебування новоприбулих засуджених у дільниці КДіР, у тому числі вимог щодо їх ізольованого тримання; не допускати фактичного залучення таких осіб до систематичної виробничої праці без належного правового оформлення та оплати.

2. Привести матеріально-побутове облаштування дільниці КДіР у відповідність до встановлених Норм забезпечення, передбачивши необхідні житлові, побутові, санітарні та допоміжні приміщення й належне обладнання кімнати для умивання.

3. Забезпечити належний доступ природного світла до житлового приміщення КДіР, камер ДІЗО/ПКТ та сектору для тримання осіб, узятих під варту, а також належне функціонування механічної вентиляції у камерних приміщеннях.

4. Розмістити у дільниці КДіР передбачену ПВР УВП інформацію про засоби звернення до державних органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів прокуратури, системи безоплатної правничої допомоги, ЄСПЛ та інших визначених органів і установ.

5. Привести облаштування ДІЗО/ПКТ у відповідність до нормативних вимог, у тому числі забезпечити необхідні приміщення для приймання засуджених адміністрацією та медичними працівниками, а медичні огляди проводити в умовах, що гарантують конфіденційність інформації про стан здоров’я.

6. Обладнати санітарні вузли у ДІЗО/ПКТ, ДПК та секторі для тримання осіб, узятих під варту, перегородками, які забезпечують належний рівень приватності; забезпечити приватність також під час користування душовими приміщеннями.

7. Відновити належне функціонування радіофікації у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ із забезпеченням передбаченої можливості користування нею засудженими.

8. Забезпечити відвідування психологом осіб, які відбувають дисциплінарні стягнення у ДІЗО, з установленою періодичністю та належним документуванням таких відвідувань.

9. Забезпечити щоденне відвідування ДІЗО/ПКТ медичним працівником та обов’язкове внесення відповідних відомостей до журналу обліку.

10. Забезпечити кожному засудженому, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, вручення копії відповідного рішення із роз’ясненням порядку його оскарження та права на правничу допомогу.

11. Переглянути облаштування прогулянкових двориків з метою забезпечення достатнього простору для фізичної активності та належного доступу природного світла.

12. Забезпечити належне функціонування примусової припливно-витяжної вентиляції у лазне-пральному комплексі, приватність під час користування душовими та обладнати туалет для працівників пральні.

13. Забезпечити постійну наявність у крамниці установи товарів, передбачених додатком 5 до ПВР УВП, а бібліотечний фонд — передбаченими нормативними актами, зокрема текстами Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів.

14. Забезпечити дотримання персоналом вимог щодо максимально прихованого носіння спеціальних засобів під час безпосереднього контакту із засудженими.

15. Забезпечити проведення короткострокових побачень, як правило, у відкритих умовах; безконтактний формат застосовувати лише як виняток на підставі індивідуальної оцінки ризиків та належно вмотивованого рішення.

16. Вжити заходів щодо скорочення наявного некомплекту персоналу та забезпечення достатньої присутності працівників у місцях перебування засуджених.

17. З’ясувати причини фактичного невикористання засудженими інтернет-класу та відеозв’язку, забезпечити їх належне інформування про порядок користування цими можливостями та усунути можливі організаційні чи фактичні перешкоди для доступу.

18. Провести комплексний перегляд правових підстав залучення засуджених до праці та припинити використання цивільно-правових договорів у випадках, коли фактичний характер зайнятості має ознаки трудових відносин — систематичне виконання постійної трудової функції, роботу на визначеному робочому місці та включення до організованого виробничого процесу.

19. Забезпечити достовірний поіменний облік фактично відпрацьованого часу та обсягу виконаних кожним засудженим робіт, а також можливість документального зіставлення цих даних із розміром нарахованої винагороди.

20. Провести перевірку обґрунтованості нарахування винагороди засудженим, щодо яких встановлено тривалу систематичну зайнятість та низькі суми нарахувань, із зіставленням договорів, актів виконаних робіт, рознарядок, документів фактичного виходу на роботу та відомостей про оплату.

21. Окремо перевірити правові підстави, фактичну зайнятість, оплату праці та нарахування ЄСВ щодо засуджених, які повідомили про систематичну роботу, але відповідні нарахування щодо яких не були ідентифіковані у досліджених відомостях за червень 2026 року.

22. Забезпечити належне нарахування, сплату та персоніфікований облік ЄСВ щодо кожного працюючого засудженого та перевірити, який страховий стаж фактично формується внаслідок такої зайнятості.

23. Привести організацію праці засуджених на харчоблоці у відповідність до вимог щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку; не допускати систематичної щоденної роботи без щотижневого відпочинку та забезпечити відповідність оплати фактичному обсягу і тривалості виконуваної роботи.

24. Забезпечити належне ведення журналів видачі та повернення ножів та іншого гострого інвентарю із зазначенням не лише дати, часу повернення й особи, яка його отримала, а й часу видачі.

25. Вжити системних заходів для усунення порушень у сфері праці, які повторно виявляються під час моніторингових відвідувань, та забезпечити, щоб праця засуджених виконувала ресоціалізаційну функцію і супроводжувалася належною оплатою, гарантованим часом відпочинку та повноцінним соціальним страхуванням.

26. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у медичній частині №71 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області.

27. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

28. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

29. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів.

30. Забезпечити обладнання інфекційних ізоляторів та ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

31. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

32. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

33. Забезпечити всіх осіб із підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб із підтвердженим діагнозом.

34. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

35. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

36. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

37. Забезпечити наявність у всіх працівників їдальні особистих медичних книжок та повного комплексу передбачених медичних обстежень, необхідних для їх допуску до роботи на об’єктах харчування.

38. Забезпечити наявність вогнегасників у кабінетах лікарів і рентген-кабінеті та дотримання вимог щодо розміщення сторонніх предметів.

39. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.

---

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії.