16.07.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено чергове планове відвідування державної установи “Райківська виправна колонія (№73)” (далі — РВК-73, установа, заклад, колонія). Візит здійснено без попередження. Під час візиту досліджено всі об’єкти установи.

Попередній візит відбувся 13.12.2025 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії за підтримки DIGNITY — Данського інституту проти катувань.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Артемій Шумний — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.

Під час моніторингового візиту до РВК-73 зафіксовано позитивні зміни, пов’язані з ремонтом та облаштуванням окремих об’єктів установи, створенням дільниці карантину, діагностики і розподілу, оновленням харчоблока та продовженням реалізації пілотного проєкту “ДСР — на шляху до дому (СКАНДІ)”. Водночас моніторинг виявив численні системні недоліки у забезпеченні прав засуджених.

Найбільш серйозні порушення стосуються тривалого одиночного тримання засудженого з психічним розладом та повторними випадками самоушкодження без належного психіатричного нагляду; неналежних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов у ДІЗО та ПКТ і дільниці КДіР; недоліків дисциплінарної практики; організації лазне-прального обслуговування; забезпечення приватності; доступу до правової інформації та підтримання контактів із зовнішнім світом. Значний некомплект персоналу та недоліки індивідуальної соціально-виховної і психологічної роботи створюють додаткові ризики формалізації процесу виправлення та ресоціалізації засуджених.

Окремої уваги потребує організація праці засуджених. Встановлено розбіжності між фактичним виконанням робіт та обліковою документацією, повідомлення про тривалу роботу без вихідних і належної оплати, випадки роботи без оформлених договорів, а також неможливість підтвердити щодо окремих засуджених персоніфіковану сплату ЄСВ і формування страхового стажу. Суттєві недоліки виявлено й у діяльності медичної частини: кадровий дефіцит, недостатнє забезпечення психіатричної допомоги, відсутність ЗПТ, проблеми з діагностикою та лікуванням вірусного гепатиту C, неналежне ведення медичної документації, невиконання окремих реабілітаційних заходів щодо осіб з інвалідністю та невідповідність частини приміщень установленим вимогам.

Загальна інформація

Райківська виправна колонія №73 розташована в селі Райки Бердичівського району Житомирської області. Установу створено на початку 1970-х років на базі Райківського каменедробильного заводу, переданого до системи органів виконання покарань. Історично діяльність колонії була тісно пов’язана з видобутком і переробкою граніту, що на тривалий час визначило її виробничу спеціалізацію. З 1971 року на базі установи функціонував спеціалізований медичний підрозділ для лікування засуджених.

Сучасний комплекс РВК-73 включає чергову частину, дільницю карантину, діагностики і розподілу (КДіР), дільниці соціально-психологічної служби (СПС), харчоблок, дисциплінарний ізолятор (ДІЗО), приміщення камерного типу (ПКТ), дільницю слідчого ізолятора (СІЗО), медичну частину, лазне-пральний комплекс, приміщення для проведення побачень, крамницю, бібліотеку, приміщення для отримання передач та адміністративно-господарські об’єкти. Нині РВК-73 функціонує як установа виконання покарань середнього рівня безпеки.

Планове наповнення установи становить 908 осіб. Станом на день моніторингового відвідування в установі утримувалася 361 засуджена особа, що становить близько 40% від її планового наповнення. У структурі установи функціонують 10 дільниць СПС, ще 2 дільниці перебувають у стадії ремонту. Штатна чисельність персоналу установи становить 260 посад, фактична чисельність — 231 працівник. Таким чином, некомплект персоналу становить 29 осіб. Посада психолога не укомплектована, обов’язки психолога виконує працівник установи.

Протягом 2026 року станом на день візиту до установи прибуло 119 засуджених. За цей самий період з установи звільнено 110 осіб, із них 19 — умовно-достроково та 5 — у порядку заміни невідбутої частини покарання більш м’яким відповідно до статті 82 КК України. За наданою адміністрацією інформацією, працевлаштовано 188 засуджених: 75 — за контрактами на об’єктах, 45 — у майстернях, 15 — на господарському обслуговуванні, 1 — у державному підприємстві та 52 — у філії. При цьому зазначено, що 75 засуджених працюють за трудовими договорами, а 113 — за строковими договорами. На день відвідування в ДІЗО перебували 4 засуджених, у ПКТ — 3 особи. На профілактичному обліку як схильні до самогубства перебували 16 засуджених, як схильні до членоушкодження — 24, до втечі — 1; 60 осіб обліковувалися як злісні порушники встановленого порядку відбування покарання. Випадків самогубств у 2025 році та протягом 2026 року станом на день візиту не зафіксовано. В установі перебували 16 засуджених, які мають інвалідність. Протягом 2026 року станом на день візиту двох засуджених було звільнено у зв’язку з тяжкою хворобою. За інформацією адміністрації, у 2026 році станом на день візиту надійшло 2 скарги засуджених щодо неналежних умов тримання та 3 — щодо неналежного надання медичної допомоги. Протягом цього періоду здійснено 10 викликів екстреної медичної допомоги.

Упродовж 2026 року станом на день візиту в установі зафіксовано 17 випадків тілесних ушкоджень у засуджених. Спеціальні засоби застосовувалися у 2 випадках, в обох — кайданки.

За засудженими обліковується 78 планшетів, які перебувають у їхньому особистому користуванні, зареєстровано 54 адреси електронної пошти. За останні пів року органами прокуратури складено 10 актів прокурорського реагування. За наданою інформацією, у 2026 році станом на день візиту зафіксовано 2 кримінальні правопорушення, передбачені статтею 391 КК України.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту відзначено проведення адміністрацією установи робіт, спрямованих на покращення матеріально-побутових умов тримання засуджених та оновлення окремих об’єктів інфраструктури. Упродовж першого півріччя 2026 року в установі створено та облаштовано дільницю карантину, діагностики і розподілу для чоловіків, уперше засуджених до позбавлення волі. Проведено ремонт житлових і побутових приміщень, облаштовано санітарні вузли, спальне приміщення, кімнату виховної роботи, кімнати для зберігання особистих речей і харчових продуктів та для приймання їжі. Вартість виконаних робіт становила 78 тис. грн. Позитивно оцінюється проведення ремонтних робіт у харчоблоці установи. Зокрема, здійснюється поточний ремонт гарячого цеху їдальні, встановлюються металопластикові вікна, стіни облаштовуються керамічною плиткою.

Окремо слід відзначити продовження реалізації в установі пілотного проєкту “ДСР — на шляху до дому (СКАНДІ)”, спрямованого на створення більш сприятливих умов для підготовки засуджених до звільнення та повернення до життя в суспільстві. У межах проєкту здійснюється облаштування санітарних вузлів, кімнати для спілкування “віч-на-віч”, кімнати для вмивання, а також модернізація системи опалення із заміною труб на сучасні. Також протягом першого півріччя 2026 року адміністрацією вживалися заходи щодо посилення технічного забезпечення установи: придбано відеокамери, нагрудні відеореєстратори, портативні радіостанції та інше обладнання. Використання нагрудних відеореєстраторів працівниками установи, за умови дотримання встановлених правил відеофіксації та захисту приватності засуджених, може сприяти підвищенню прозорості дій персоналу, належній фіксації інцидентів та запобіганню неналежному поводженню.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Під час відвідування ДІЗО та ПКТ встановлено факти, що можуть свідчити про жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання щодо засуджених.

Згідно з правилом 39.3 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), перед накладенням дисциплінарного стягнення адміністрація пенітенціарної установи зобов’язана з’ясувати, чи могла психічна хвороба або порушення психічного розвитку засудженого вплинути на його поведінку та спричинити порушення, яке стало підставою для застосування дисциплінарного стягнення. Адміністрація установи не повинна застосовувати дисциплінарні стягнення за поведінку, яка є прямим наслідком психічного розладу або інтелектуальних порушень засудженого.

Відповідно до правила 45.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), застосування одиночного тримання заборонено щодо в’язнів із психічними або фізичними вадами, якщо такі заходи можуть призвести до погіршення їхнього стану. Також відповідно до міжнародних стандартів ООН у сфері кримінального правосуддя забороняється застосування одиночного тримання щодо жінок і дітей.

Разом із тим під час відвідування ПКТ було виявлено засудженого, який утримувався в умовах одиночного тримання та має встановлений психічний розлад. Згідно із записами в журналі обліку засуджених, які поміщаються до дисциплінарного ізолятора (далі — ДІЗО), ПКТ, засуджений відбував дисциплінарне стягнення у ДІЗО з 29.05.2026 року до 12.06.2026 року, після чого 12.06.2026 року був поміщений до ПКТ строком на два місяці за вчинення акта самоушкодження. Таким чином, станом на день моніторингового візиту фактичний строк його безперервного одиночного тримання становив понад два місяці.

Водночас відповідно до пункту 43 Третьої Загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет), осіб із психічними розладами слід утримувати та лікувати у належним чином обладнаному лікувальному закладі з достатнім кадровим забезпеченням. Таким закладом може бути цивільна психіатрична лікарня або спеціалізований психіатричний підрозділ у межах пенітенціарної системи.

Відповідно до пункту 44 Третьої Загальної доповіді Комітету, лікування психічно нестабільного та агресивного пацієнта повинно здійснюватися під постійним медичним наглядом із забезпеченням належного догляду та, за потреби, із застосуванням медикаментозної терапії (CPT/Inf (93) 12-part).

Необхідно також звернути увагу на практично безперервне ізолювання засудженого від інших засуджених шляхом поміщення до ДІЗО та ПКТ строком понад два місяці. У цьому контексті Комітет зазначає, що тривале поміщення осіб із психічними розладами в умови одиночного тримання може розцінюватися як ненадання належної медичної допомоги. За наявності відповідних медичних показань такі особи повинні бути переведені до спеціалізованих лікувальних закладів (пункт 96 доповіді CPT/Inf (2011) 29).

2. У камерних приміщеннях ДІЗО та ПКТ не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна є малими за розміром, розташовані на значній висоті, а у камерних приміщеннях №№9–17, крім того, виходять безпосередньо на стіну, внаслідок чого доступ природного світла є обмеженим і недостатнім для забезпечення належних умов тримання. Такі умови також створюють для засуджених та ув’язнених додатковий психологічний дискомфорт через відсутність можливості візуального контакту із зовнішнім середовищем.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2(a) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

3. Під час відвідування ДІЗО та ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не було видано копію рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

4. Під час відвідування ДІЗО та ПКТ на зовнішніх дверях камерних приміщень виявлено розміщення поіменних карток із зазначенням короткого опису злочинів, учинених особами, які перебувають у камерах.

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не має жодної розумної мети та, крім стигматизації, негативно впливає на стосунки між ув’язненими та працівниками установи (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

5. Моніторинговою групою встановлено, що до матеріалів про поміщення засуджених до дисциплінарного ізолятора психологом установи не долучаються психологічні характеристики, що свідчить про непроведення належного психологічного обстеження таких осіб. Зокрема, щодо трьох із чотирьох засуджених, матеріали стосовно яких перевірялися, психологічні характеристики були відсутні. Зазначене є порушенням вимог пункту 5 розділу V Типових посадових обов’язків психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, якими передбачено обов’язок психолога брати участь у розгляді матеріалів щодо поміщення засуджених до дисциплінарного ізолятора та надавати відповідні висновки.

6.Площа окремих прогулянкових двориків є недостатньою для забезпечення повноцінної фізичної активності засуджених. Дворики потребують проведення ремонтних робіт. Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути дизайн та розмір прогулянкових двориків, “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо” (пункти 122, 127 CPT/Inf (2014) 15).

7. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутня низка приміщень, а саме: кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту. Відсутність зазначених приміщень створює умови, які не відповідають побутовим стандартам, унеможливлює належне дотримання санітарно-гігієнічних вимог та ускладнює підтримання чистоти й порядку у місцях проживання засуджених. Такий стан організації побуту негативно впливає на загальний санітарний стан установи та може становити ризик для здоров’я осіб, які там утримуються.

8. Під час відвідування дільниці КДіР встановлено, що умови тримання засуджених не відповідають вимогам частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України, пункту 1 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП).

Зокрема, встановлено, що у житлових приміщеннях дільниці КДіР фактична кількість спальних місць перевищує допустиму, що унеможливлює забезпечення передбаченої законодавством норми житлової площі на одну особу — не менше 4 м².

Так, житлове приміщення дільниці КДіР, яке відповідно до акта вимірювання житлової площі розраховане на розміщення 11 спальних місць за загальної площі 45,7 м², фактично обладнане 15 ліжками.

Зазначені обставини створюють умови для можливих зловживань з боку адміністрації та персоналу установи в частині дотримання норми житлової площі на одну засуджену особу та не забезпечують належного рівня особистого простору для осіб, які утримуються у житлових приміщеннях дільниці КДіР.

9. У житловому приміщенні дільниці КДіР встановлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Зокрема, у порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка розташовані впритул одне до одного, що не забезпечує засудженим належного особистого простору.

10. Санвузол дільниці КДіР не обладнаний достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правило 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Разом із тим у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема утримувати всі місця розміщення засуджених і осіб, узятих під варту, включаючи санітарні приміщення, у належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно й часто проводити дезінсекцію; забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах; внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками, тобто від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

11. Під час відвідування дільниці КДіР встановлено відсутність у приміщеннях дільниці наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових і електронних адрес Державного бюро розслідувань, Департаменту, міжрегіонального управління та Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань.

Зазначене суперечить пункту 6 розділу II ПВР УВП.

12. В установі не функціонує дільниця посиленого контролю (далі — ДПК). Водночас ДПК є структурною дільницею виправної колонії середнього рівня безпеки, а порядок тримання засуджених у такій дільниці передбачений статтею 97 КВК України та іншими нормативно-правовими актами.

13. Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні: капці, дзеркало, гребінець, конверти, марки, пристрої для споживання тютюнових виробів та вдихання аерозолів (пари) без їх згоряння та зарядні пристрої до них, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

14. Під час відвідування бібліотеки установи моніторинговою групою встановлено, що всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 розділу XX ПВР УВП книжковий фонд бібліотеки не забезпечений текстами Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів, законів України “Про прокуратуру” та “Про Національну поліцію”. Крім того, встановлено відсутність у вільному доступі актуальної редакції Кримінально-виконавчого кодексу України.

15. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб.

Відповідно до пункту 3.19.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5 (далі — Положення), санітарна обробка передбачає миття засуджених (осіб, узятих під варту) в лазні з використанням мила та мочалки, обов’язкову заміну постільної і натільної білизни, а також проведення дезінфекції (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекції (знищення комах і кліщів — переносників інфекційних захворювань) особистого одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр) у дезінфекційній камері.

Разом із тим моніторинговою групою встановлено, що дезінфекційна камера в установі не працює з 02.07.2026 року, що підтверджується останнім записом у Журналі дезінфекції (дезінсекції) одягу та постільних речей у дезінфекційній камері. Станом на 16.07.2026 року її роботу не відновлено. Зазначене свідчить про неналежне проведення санітарної обробки особистого одягу та постільних речей засуджених, підвищує ризик поширення інфекційних захворювань серед засуджених і персоналу та суперечить установленим санітарно-гігієнічним вимогам.

16. Моніторинговою групою встановлено, що засуджені, які перебувають у ДІЗО, мають можливість відвідувати лазню лише один раз на тиждень. Зазначене порушує вимоги пункту 19.4 Європейських пенітенціарних правил та пункту 3.1 Положення про організацію лазне-прального обслуговування.

17. У порушення вимог пункту 4 розділу XXII ПВР УВП та пункту 3.19 розділу III Положення в установі не забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог.

Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, належним чином не проводиться. Так, відповідно до записів Книги обліку відвідування лазні, засуджені, які перебували у дільниці карантину, діагностики і розподілу (КДіР), з початку 2026 року станом на 16.07.2026 року відвідували лазню лише три рази, що свідчить про неналежну організацію санітарної обробки новоприбулих засуджених та створює ризик поширення інфекційних захворювань в установі.

18. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

19. У порушення вимог додатка 3 до Положення у пральні відсутні туалет, душова для працівників та кімната персоналу пральні.

20.Під час відвідування установи моніторинговою групою вивчено питання якості питної води, яку споживають засуджені. Згідно з наданою документацією, зокрема результатами санітарно-мікробіологічного дослідження №20 від 25.02.2026 року, вода відповідає вимогам нормативно-технічних документів. Відповідно до протоколу дослідження питної води №72 від 25.02.2026 року, її якість також відповідає вимогам Державних санітарних норм та правил “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною” (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

Разом із тим під час обходу гуртожитків відділень СПС та дільниці КДіР встановлено, що засуджені змушені встановлювати додаткові фільтри для очищення води через її жовтуватий колір під час подачі з водопроводу. Така невідповідність між офіційними результатами лабораторних досліджень та фактичним станом води на місцях може свідчити про нестабільну якість води у системі її розподілу в межах установи та створює у засуджених обґрунтовані сумніви щодо її безпечності.

21. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (пункт 85 CPT/Inf (2011) 29; пункт 23 CPT/Inf (2013) 23; пункт 166 CPT/Inf (2014) 15).

22. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2026 року станом на 16.07.2026 року в державній установі “Райківська виправна колонія (№73)” засудженим було надано 66 короткострокових побачень, з яких 18 відбувалися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді Уряду України за результатами візиту у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

23. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 26 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, 95 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатню роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

24. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу в установі станом на 16.07.2026 року становить 29 штатних одиниць. Водночас у доповіді Уряду України за наслідками візиту у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинним змінам персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

25. Під час моніторингового візиту досліджено організацію соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими у відділеннях соціально-психологічної служби (СПС), зокрема ведення щоденників індивідуальної роботи із засудженими, своєчасність проведення психологічного обстеження, складання індивідуальних програм соціально-виховної роботи та оцінки ризиків, проведення індивідуальних бесід, а також здійснення контролю за цією роботою з боку відповідальних посадових осіб.

Вибірковий аналіз щоденників індивідуальної роботи засвідчив низку повторюваних недоліків, пов’язаних із несвоєчасним або неповним проведенням передбачених заходів, відсутністю належного документування індивідуальної роботи та недостатнім контролем за її організацією. Так, у щоденнику індивідуальної роботи засудженого Я. відсутні відмітки про його перевірку начальником відділу. Аналогічний недолік встановлено у щоденнику К., у якому, крім того, відсутні відомості про проведення з ним індивідуальних бесід начальником відділення СПС.

Більш суттєві недоліки виявлено під час дослідження щоденника засудженого Б., який перебуває у відділенні СПС №8. У ньому відсутні дані про проведення психологічного обстеження, результати якого мають бути внесені не пізніше ніж через 14 днів після прибуття засудженого. Також відсутні індивідуальна програма соціально-виховної роботи та оцінка ризиків, які мають бути проведені та оформлені не пізніше ніж через 30 днів після прибуття.

Недоліки встановлено також у відділеннях СПС №№2–3. Так, засуджений Л. прибув у травні 2026 року, однак станом на день моніторингового відвідування у його щоденнику була відсутня відмітка про перевірку начальником відділу та не було складено індивідуальної програми соціально-виховної роботи. З огляду на час, що минув після прибуття засудженого, відсутність індивідуальної програми свідчить про недотримання встановлених строків організації індивідуальної соціально-виховної роботи.

У щоденнику засудженого І., який прибув у червні 2026 року, відсутні дані про проведення психологічного обстеження, результати якого мали бути внесені не пізніше ніж через 14 днів після прибуття. Крім того, відсутня відмітка про перевірку щоденника начальником відділу.

Виявлені недоліки не можуть розглядатися виключно як порушення порядку ведення документації. Щоденник індивідуальної роботи є інструментом послідовного вивчення особистості засудженого, визначення його потреб і проблем, планування та документування заходів соціально-виховного і психологічного характеру, оцінювання ризиків та подальшої динаміки поведінки. Відсутність передбачених відомостей і документів не дозволяє підтвердити, що відповідна індивідуальна робота фактично проводилася своєчасно та у необхідному обсязі.

Особливе занепокоєння викликають випадки відсутності психологічного обстеження, індивідуальної програми соціально-виховної роботи та оцінки ризиків у встановлені строки. Саме результати первинного вивчення засудженого мають становити основу для визначення його індивідуальних потреб, факторів ризику, цілей та змісту подальшої соціально-виховної і психологічної роботи. За відсутності таких заходів або їх несвоєчасного проведення індивідуальна робота втрачає належну послідовність та не забезпечує обґрунтованого планування процесу виправлення і ресоціалізації.

Повторювана відсутність у досліджених щоденниках відміток про перевірку начальником відділу також свідчить про недостатній внутрішній контроль за організацією роботи СПС. За відсутності систематичного контролю своєчасно не виявляються непроведені психологічні обстеження, нескладені індивідуальні програми, відсутні оцінки ризиків та інші недоліки, що безпосередньо впливають на якість індивідуальної роботи із засудженими.

Таким чином, результати вибіркового дослідження щоденників Я., К., Б., Л. та І. демонструють повторюваність однотипних недоліків у різних відділеннях СПС. Це дає підстави розглядати встановлені факти не як окремі технічні помилки під час оформлення документації, а як ознаки неналежної організації індивідуальної соціально-виховної та психологічної роботи та недостатнього контролю за її здійсненням.

За таких умов існує ризик формалізації соціально-виховної роботи, коли ведення документації не забезпечує послідовного циклу “вивчення особи — визначення потреб і ризиків — індивідуальне планування — реалізація заходів — контроль та оцінювання результатів”. Такий підхід не відповідає самому призначенню соціально-виховної роботи із засудженими, яка має бути індивідуалізованою, системною та спрямованою на їх виправлення, формування навичок самокерованої правослухняної поведінки і створення реальних передумов для подальшої ресоціалізації.

26.Під час моніторингового візиту досліджено організацію праці засуджених, правові підстави їх залучення до роботи, фактичний режим і облік робочого часу, нарахування та виплату винагороди, здійснення обов’язкових відрахувань, сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та забезпечення формування страхового стажу. З цією метою моніторинговою групою проаналізовано надані адміністрацією статистичні відомості, строкові трудові та цивільно-правові договори, відомості про нарахування заробітної плати, документи щодо ЄСВ, рознарядки на вивід засуджених на роботу, журнал приймання (здавання) засуджених виробничим персоналом, документацію харчоблока, журнал медичних оглядів працівників, журнал видачі колючо-ріжучих предметів та іншу первинну документацію. Отримані документальні дані зіставлялися з інформацією, одержаною під час конфіденційного спілкування із засудженими.

На день моніторингового візиту у цеху №2 філії працювали 9 засуджених, у столярній дільниці філії — 6, в інженерному корпусі філії — 2, у цеху №1 філії — 7, у майстерні з виготовлення шпону — 4 особи. На харчоблоці до роботи було залучено 10 засуджених. Крім того, праця засуджених використовувалася для прибирання житлових відділень, обслуговування каналізаційних та інших інженерних мереж установи.

Окрему увагу привернули статистичні дані щодо правових форм залучення засуджених до праці. Відповідно до наданої інформації, 75 осіб зазначені як такі, що працюють за трудовими договорами, ще 113 — за строковими трудовими договорами. Водночас окремого показника щодо кількості засуджених, залучених до праці на підставі цивільно-правових договорів (далі — ЦПД), у статистичних відомостях не наведено, а на запит моніторингової групи адміністрацією не було надано інформації про загальну чисельність таких осіб.

При цьому серед первинної документації, дослідженої під час відвідування, наявна значна кількість саме цивільно-правових договорів із засудженими. Таким чином, надані статистичні відомості не дозволяють сформувати повне та однозначне уявлення про фактичну структуру зайнятості засуджених за правовими формами її оформлення. Крім того, виокремлення у статистиці категорій осіб, які працюють за “трудовими договорами”, та осіб, які працюють за “строковими трудовими договорами”, потребує чіткого методологічного пояснення, оскільки строковий трудовий договір є різновидом трудового договору. За відсутності окремого показника щодо ЦПД неможливо належним чином зіставити статистичні дані з первинною документацією та встановити фактичну кількість засуджених, залучених до праці за кожною із застосовуваних правових форм.

Відповідно до статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати на добровільній основі на підставі цивільно-правового або трудового договору. Можливість залучення засуджених без оплати праці закон обмежує визначеним колом робіт із благоустрою колонії і прилеглої території, поліпшення житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт із забезпечення установи продовольством, які мають виконуватися в порядку черговості, у неробочий час та в межах установленої законом тривалості.

Аналіз наданих цивільно-правових договорів засвідчив системне використання цієї форми оформлення праці засуджених. Водночас фактичний характер роботи частини опитаних осіб містить ознаки сталої трудової функції: одна й та сама робота виконується протягом тривалого часу, на визначеному робочому місці, систематично, за організаційного контролю та відповідно до встановленого режиму. Самі досліджені договори передбачають виконання визначених робіт за завданням замовника, порядок їх приймання та оплати, дотримання вимог охорони праці, а в окремих випадках — виконання робіт відповідно до графіка, затвердженого адміністрацією.

За таких обставин юридична кваліфікація правовідносин не може ґрунтуватися виключно на назві укладеного договору. Тривале виконання однією особою постійної функції, визначене місце роботи, регулярність залучення та підпорядкування встановленому режиму можуть свідчити про ознаки трудових відносин. Це має принципове значення, оскільки від належного правового оформлення залежать гарантії щодо тривалості робочого часу, відпочинку, оплати праці та соціального страхування.

Під час моніторингу здійснено персональне зіставлення інформації, отриманої від окремих засуджених, із наданою розрахунковою та іншою документацією. Так, засуджений Б., за отриманою інформацією, працює близько двох років, Є. — близько трьох років, Ш. виконує роботи зварювальника-слюсаря понад рік, Г. та Я. працюють у кузні, при цьому Я. виконує відповідні роботи близько півтора року. Є. повідомив про роботу також у суботу та неділю, а Я. — про роботу по суботах.

У наданих моніторинговій групі відомостях про нарахування заробітної плати за травень 2026 року по майстерні та господарському обслуговуванню прізвища Б., Є., Н., Ш., Г. та Я. не виявлено. Водночас, оскільки частина зазначених осіб працює на виробничих об’єктах філії, відсутність їх у цих конкретних відомостях сама по собі не є достатньою підставою для висновку про відсутність будь-яких виплат. Проте серед наданого моніторинговій групі масиву документації відсутні персоніфіковані розрахункові документи філії, які дозволяли б підтвердити щодо цих осіб нараховану винагороду, її розмір та відповідність фактично виконаній роботі.

Інший характер має встановлена ситуація щодо засуджених, які фактично виконують господарські роботи безпосередньо в установі. Р., за його словами, щоденно обслуговує каналізаційну систему та в окремі дні працює до 21:00. Його прізвище у досліджених відомостях про нарахування заробітної плати за травень 2026 року не виявлено. Таким чином, наданими адміністрацією розрахунковими документами нарахування йому винагороди за фактично виконувану роботу за досліджений період не підтверджено.

Аналогічну невідповідність між фактичним залученням до праці та розрахунковою документацією встановлено щодо Г. та М. Г., за інформацією, отриманою під час конфіденційного спілкування, близько року виконує роботи з прибирання у відділенні СПС №8 та повідомив, що оплати за цю роботу не отримує. М. також фактично залучений до виконання робіт протягом близько одного року. У досліджених відомостях про нарахування заробітної плати їхні прізвища відсутні, а серед наданих документів не встановлено розрахункових відомостей, які підтверджували б нарахування їм винагороди за зазначену роботу. Не підтверджено наданими документами й персоніфіковане нарахування ЄСВ за цих осіб та, відповідно, формування страхового стажу за період фактичного виконання ними робіт.

Окремо встановлено, що М. та Г. фактично виконують роботи в інженерному корпусі. Водночас серед дослідженої документації моніторинговою групою не виявлено укладених із ними трудових або цивільно-правових договорів. Їхні прізвища також відсутні у наданих відомостях про нарахування заробітної плати за досліджений період. Отже, надана документація не підтверджує ані належного правового оформлення їхнього залучення до праці, ані нарахування винагороди за виконувану роботу. За умови систематичного виконання такими особами робіт це не відповідає встановленій статтею 118 КВК України моделі залучення засуджених до оплачуваної праці.

Суттєві недоліки встановлено в обліку фактично відпрацьованого часу. Зокрема, Є. повідомив про роботу, у тому числі в суботу та неділю. Аналогічна інформація щодо роботи у вихідні дні надходила й від інших опитаних засуджених. Водночас у дослідженому журналі приймання (здавання) засуджених виробничим персоналом записи про вихід на роботу в окремі недільні дні відсутні. Отже, фактично повідомлений режим роботи не знаходить повного відображення в офіційній обліковій документації.

Така розбіжність має принципове значення, оскільки достовірний облік фактично відпрацьованого часу є необхідною передумовою для контролю за дотриманням установленої тривалості робочого часу, забезпеченням щотижневого відпочинку та повнотою оплати виконаної роботи. Відповідно до статті 119 КВК України тривалість робочого часу засуджених не повинна перевищувати норму, встановлену законодавством про працю. За необхідності може застосовуватися підсумований облік робочого часу, однак його загальна тривалість за обліковий період не може перевищувати встановленої норми.

Найбільш виразно проблема простежується під час аналізу організації роботи харчоблока, де на день відвідування працювали 10 засуджених. Отримані під час конфіденційного спілкування відомості про систематичну роботу без вихідних узгоджуються з іншою дослідженою документацією. Зокрема, записи у журналі контролю за якістю приготовленої їжі свідчать про систематичну участь засудженого Ф. у приготуванні сніданку, обіду та вечері. Журнал медичних оглядів працівників харчоблока також містить записи про щоденний медичний огляд осіб, які допускаються до відповідної роботи, у тому числі у вихідні дні. У сукупності ці відомості підтверджують безперервне функціонування харчоблока протягом усіх днів тижня та необхідність належного документування індивідуальних графіків роботи і відпочинку залучених до нього засуджених.

Засуджений К. повідомив, що протягом близько трьох місяців працює на харчоблоці щоденно, без вихідних, з 07:00 до 20:00. Водночас його прізвище міститься у наданій адміністрацією інформації про осіб, залучених до господарського обслуговування, але відсутнє у дослідженій відомості про нарахування заробітної плати за травень 2026 року по господарському обслуговуванню. Отже, документація адміністрації підтверджує його залучення до господарського обслуговування, однак нарахування йому заробітної плати за досліджений місяць наданими розрахунковими документами не підтверджується.

За умови відповідності повідомленого К. режиму фактичним обставинам тривалість його перебування на роботі становить близько 13 годин на добу. У поєднанні з повідомленням про відсутність щотижневого відпочинку це свідчить про істотний ризик перевищення встановленої тривалості робочого часу. Водночас досліджена облікова документація не відображає такого режиму роботи, а тому не дозволяє перевірити повноту оплати фактично відпрацьованого часу.

Окремої уваги заслуговує ситуація із засудженим А., який, за отриманою інформацією, щоденно без вихідних працює на роздачі дієтичного харчування. Його прізвище міститься у відомості про нарахування заробітної плати за травень 2026 року: нараховано 2450 грн, утримано 441 грн податку на доходи фізичних осіб та 122,50 грн військового збору. Таким чином, на відміну від низки інших досліджених випадків, нарахування йому доходу відображено у розрахунковій документації. Водночас під час моніторингового відвідування отримано інформацію, що А. є особою без громадянства, не має паспорта та РНОКПП. За таких обставин виникає обґрунтоване питання щодо механізму його належної ідентифікації під час оформлення праці та персоніфікації відповідних податкових і страхових платежів. Надані моніторинговій групі документи не дозволяють встановити, за якими саме ідентифікаційними даними його дохід відображається у відповідній звітності, яким чином персоніфікуються утримані платежі та чи здійснюється за нього нарахування і сплата ЄСВ. Відповідно, наданими документами не підтверджено й формування страхового стажу А. за період фактичної роботи.

Цей випадок наочно демонструє, що сам факт відображення нарахованої винагороди у внутрішній розрахунковій відомості та здійснення утримань із неї ще не є достатнім підтвердженням реалізації права засудженого на соціальне страхування. Для цього необхідне належне персоніфіковане відображення особи, бази нарахування та сплаченого за неї ЄСВ, оскільки саме з цим пов’язується формування відповідного страхового стажу.

Досліджені документи щодо ЄСВ містять зведені показники бази нарахування та сум єдиного внеску. Водночас наданий моніторинговій групі комплект документації не містить достатніх персоніфікованих відомостей, які дозволяли б здійснити наскрізне зіставлення щодо кожного конкретного засудженого за схемою: “особа — фактично виконана робота — нарахований дохід — база нарахування ЄСВ — сума ЄСВ — персоніфікований облік страхового стажу”. У зв’язку з цим за наданими документами неможливо підтвердити формування страхового стажу Б., Є., Н., Ш., Р., Г., Я., Г., М., М., Г., К. та А.

Відповідно до статті 120 КВК України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості та якості. Досліджені відомості за травень 2026 року містять при цьому вкрай низькі розміри нарахувань окремим засудженим — від кількох сотень до кількох тисяч гривень. Сам по собі низький розмір нарахування не є достатнім доказом порушення, якщо оплата визначається залежно від фактично виконаного обсягу робіт. Однак за відсутності повного та достовірного обліку робочого часу, належного зіставлення з актами виконаних робіт та іншою первинною документацією неможливо встановити, чи відповідають зазначені суми фактичній кількості та якості виконаної праці.

Додаткові недоліки виявлено під час ведення журналу видачі колючо-ріжучих предметів, у якому не фіксується час їх отримання. За таких умов неможливо точно встановити період перебування відповідного інструменту у конкретного засудженого та зіставити його з документально зафіксованим часом виконання роботи.

Таким чином, проведене зіставлення статистичних даних, первинної документації та інформації, отриманої безпосередньо від засуджених, виявило комплекс взаємопов’язаних проблем в організації та обліку їхньої праці. До них належать відсутність у статистичній звітності повної інформації про розподіл працюючих засуджених за фактичними правовими формами залучення до праці; значне поширення ЦПД за одночасної наявності ознак тривалого та систематичного виконання постійних функцій; випадки фактичного виконання робіт без виявленого договору; відсутність окремих працюючих осіб у наданих розрахункових відомостях; невідповідність між повідомленнями про роботу у вихідні дні та даними журналу її обліку; повідомлення про надмірну тривалість робочого дня і відсутність щотижневого відпочинку; а також неможливість простежити персоніфіковане нарахування ЄСВ та формування страхового стажу конкретних засуджених.

Виявлені розбіжності не дозволяють розглядати проблему виключно як сукупність окремих недоліків ведення документації. Йдеться про недостатню прозорість і простежуваність усього механізму використання праці засуджених — від визначення правової підстави допуску конкретної особи до роботи, місця та характеру виконуваної функції, фактичних днів і годин роботи до визначення розміру винагороди, її виплати, здійснення обов’язкових платежів, персоніфікованого нарахування ЄСВ та формування страхового стажу. За таких умов виникає системний ризик того, що фактична праця окремих засуджених не супроводжується повним комплексом трудових і соціальних гарантій, передбачених законодавством.

З огляду на це організація праці засуджених потребує приведення до моделі, за якої щодо кожної працюючої особи існує безперервний та документально підтверджуваний зв’язок між правовою підставою залучення до праці, фактично виконаною роботою, робочим часом, нарахованою і виплаченою винагородою, обов’язковими платежами та набуттям прав у сфері соціального страхування. Лише за наявності такої системи можна забезпечити реальне, а не формальне дотримання гарантій, передбачених статтями 118–120 КВК України та законодавством про працю і загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Медична частина №73 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області

Завідувач медичної частини №73 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області (далі — медична частина) — Сірош В’ячеслав Миколайович.

На час відвідування неукомплектованими залишалися посади лікаря-терапевта — 1 штатна одиниця, клінічного психолога — 1 штатна одиниця, лікаря-психіатра — 0,5 штатної одиниці.

На стаціонарному лікуванні перебували 2 особи.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. Згідно з правилом 39.3 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), перед накладенням дисциплінарного стягнення адміністрація пенітенціарної установи зобов’язана з’ясувати, чи могла психічна хвороба або порушення психічного розвитку засудженого вплинути на його поведінку та спричинити порушення, яке стало підставою для застосування дисциплінарного стягнення. Адміністрація установи не повинна застосовувати дисциплінарні стягнення за поведінку, яка є прямим наслідком психічного розладу або інтелектуальних порушень засудженого.

Відповідно до правила 45.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), застосування одиночного тримання заборонено щодо в’язнів із психічними або фізичними вадами, якщо такі заходи можуть призвести до погіршення їхнього стану.

Разом із тим під час відвідування приміщення камерного типу (далі — ПКТ) було виявлено засудженого, який утримувався в умовах одиночного тримання та має встановлений психічний розлад. Згідно із записами в журналі обліку засуджених, які поміщаються до дисциплінарного ізолятора (далі — ДІЗО), засуджений відбував дисциплінарне стягнення у ДІЗО з 29.05.2026 року до 12.06.2026 року, після чого 12.06.2026 року був поміщений до ПКТ строком на два місяці за вчинення акта самоушкодження. Таким чином, станом на день моніторингового візиту фактичний строк його безперервного одиночного тримання становив понад два місяці.

Під час вивчення медичної документації встановлено, що востаннє засудженого оглядав лікар-психіатр 15.11.2025 року. Станом на 16.07.2026 року повторний огляд лікарем-психіатром не проводився. Водночас, згідно із записами в Журналі обліку тілесних ушкоджень, після зазначеного огляду засуджений двічі вчиняв акти самоушкодження, що могло свідчити про необхідність проведення повторного психіатричного огляду, оцінки психічного стану засудженого та вирішення питання щодо надання йому спеціалізованої психіатричної допомоги.

Сукупність наведених обставин, зокрема тривале одиночне тримання особи з психічним розладом, відсутність належного психіатричного нагляду після вчинення повторних актів самоушкодження та ненадання спеціалізованої психіатричної допомоги, можуть свідчити про жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження і покарання щодо засудженого у розумінні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас відповідно до пункту 43 Третьої Загальної доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет), осіб із психічними розладами слід утримувати та лікувати у належним чином обладнаному лікувальному закладі з достатнім кадровим забезпеченням. Таким закладом може бути цивільна психіатрична лікарня або спеціалізований психіатричний підрозділ у межах пенітенціарної системи.

Відповідно до пункту 44 Третьої Загальної доповіді Комітету лікування психічно нестабільного та агресивного пацієнта повинно здійснюватися під постійним медичним наглядом із забезпеченням належного догляду та, за потреби, із застосуванням медикаментозної терапії (CPT/Inf (93) 12-part).

Необхідно також звернути увагу на практично безперервне ізолювання засудженого від інших засуджених шляхом поміщення до ДІЗО та подальшого переведення до ПКТ на загальний строк понад два місяці. У цьому контексті Комітет наголошує, що тривале тримання осіб із психічними розладами в умовах одиночної ізоляції може свідчити про ненадання їм належної медичної допомоги. За наявності відповідних медичних показань такі особи повинні бути переведені до спеціалізованих лікувальних закладів (пункт 96 доповіді CPT/Inf (2011) 29).

2. Згідно з пунктами 2, 3 глави III розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог.

Разом із тим у медичній частині вакантна посада лікаря-психіатра, що свідчить про неповноту проведення первинного та профілактичного медичних оглядів, у зв’язку з чим засуджені та ув’язнені не отримують належної медичної допомоги.

Зазначене не відповідає пункту 38 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part), відповідно до якого медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути спроможними забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому самому рівні, який пропонується пацієнтам у цивільних медичних закладах. Повинна бути передбачена забезпеченість лікарським, допоміжним медичним і технічним персоналом, а також відповідними приміщеннями, обладнанням та устаткуванням.

3. У штаті медичної частини вакантна посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди й у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

4. У порушення пункту 8 глави 5 глави 2 Порядку у стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки, які становлять небезпеку для оточення.

5. Моніторинговою групою встановлено випадки, коли лікар-психіатр проводить психіатричні огляди пацієнтів без належного оформлення письмової інформованої згоди. Зокрема, усупереч вимогам Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, встановлено, що в медичній документації, зокрема в медичній карті амбулаторного хворого форми №025/о, відсутня підписана пацієнтом інформована згода на проведення психіатричного огляду.

6. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що на п’ятьох із восьми пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в медичній частині, не було оформлено форму первинної облікової документації №003/о “Медична карта стаціонарного хворого”, затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110. До зазначеної форми мають вноситися всі дані щодо лікування та діагностики у стаціонарі, у тому числі результати обстежень засудженого та лист призначень. Виявлене порушує вимоги пункту 5 глави 5 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

7. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність у п’ятьох пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини, підписаної інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнтів на застосування щодо них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Комітету (CPT/Inf (93) 12-part).

8. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечуються соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

9.Під час відвідування медичної частини установи моніторинговою групою виявлено металеву клітку в маніпуляційному кабінеті, яка використовується для забезпечення безпеки медичного персоналу під час роботи із засудженими та ув’язненими особами.

Слід зазначити, що у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Європейський комітет із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) висловив занепокоєння з приводу практики встановлення кліток або металевих загороджень у медичних кабінетах, де ув’язнені зазвичай утримувалися під час проведення медичних консультацій чи процедур, зокрема для введення ін’єкцій. Комітет підкреслив, що хоча застосування додаткових заходів безпеки може бути виправданим у поодиноких випадках, системна практика розміщення ув’язнених у клітках під час отримання медичної допомоги грубо порушує людську гідність, заважає формуванню довірливих відносин між пацієнтом і лікарем та може перешкоджати об’єктивності медичного висновку. Комітет настійно рекомендує українській владі негайно демонтувати клітки та заґратовані конструкції з медичних частин установ та повністю припинити таку практику в усіх закладах виконання покарань (CPT/Inf (2020) 40) пункт 60).

10.У стаціонарі медичної частини обладнано два ізолятори для інфекційних хворих. Разом із тим зазначені приміщення не відповідають санітарно-гігієнічним нормам та вимогам Державних будівельних норм В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я. Основні положення”. Так, палати, призначені для тримання таких пацієнтів, не обладнані душовими кабінами, що змушує інфекційних хворих користуватися спільними санітарними приміщеннями разом з іншими особами, які перебувають на лікуванні у стаціонарі медичної частини. Відсутність належних умов унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань та створює загрозу здоров’ю як засуджених, так і медичного персоналу.

11. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи (16 осіб станом на 16.07.2026 року) з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб. Крім того, на день візиту в аптеці медичної частини були відсутні препарати для лікування вірусного гепатиту C.

12. Диспансерний нагляд здійснюється за 16 особами, які мають інвалідність. З них I групи — 0 осіб, II групи — 3 особи, III групи — 13 осіб. Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що у 3 осіб, які мають інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

13. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для тримання осіб з інвалідністю.

14. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

15. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги.

16. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

17. У порушення вимог Норм належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарне майно) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи під час госпіталізації не отримують госпітальне майно (костюм, халат та капці госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді зі своєю постільною білизною.

18. Приміщення кабінету лікарів та рентген-кабінету не забезпечені вогнегасниками, що є порушенням вимог пункту 3.6 глави 3 розділу V Правил та пункту 10.18 глави 10 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523.

19.У порушення Правил пожежної безпеки приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації

1. Припинити практику тривалого одиночного тримання осіб із психічними розладами, якщо така ізоляція може призвести до погіршення їхнього психічного стану; забезпечити своєчасне психіатричне обстеження таких осіб та, за наявності медичних показань, їх направлення до спеціалізованих закладів охорони здоров’я.

2. Забезпечити належний рівень природного освітлення у камерних приміщеннях ДІЗО та ПКТ та вжити заходів для усунення конструктивних перешкод, які істотно обмежують доступ природного світла.

3. Забезпечити обов’язкове вручення засудженим копій рішень про застосування дисциплінарних стягнень із роз’ясненням порядку їх оскарження та права на правову допомогу.

4. Припинити розміщення на дверях камер інформації про характер або обставини злочинів, за які засуджено осіб, та забезпечити обов’язкову участь психолога і належне психологічне обстеження засуджених під час вирішення питання про застосування дисциплінарних стягнень.

5. Провести ремонт та належне облаштування прогулянкових двориків ДІЗО та ПКТ, забезпечивши достатню площу та умови для повноцінної фізичної активності засуджених.

6. Привести матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР у відповідність до встановлених нормативів, зокрема облаштувати передбачені законодавством побутові та складські приміщення.

7. Забезпечити у дільниці КДіР встановлену законодавством норму житлової площі не менше 4 м² на одну засуджену особу, привести кількість спальних місць у відповідність до фактичної місткості приміщень та забезпечити належний особистий простір.

8. Обладнати санітарні вузли та душові приміщення перегородками або іншими засобами, які забезпечують достатній рівень приватності під час здійснення санітарно-гігієнічних процедур.

9. Розмістити у дільниці КДіР передбачену ПВР УВП інформацію про способи звернення до державних органів, міжрегіонального управління та Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання.

10. Забезпечити функціонування передбаченої законодавством дільниці посиленого контролю.

11. Забезпечити наявність у крамниці установи повного асортименту товарів, передбаченого додатком 5 до ПВР УВП.

12. Забезпечити бібліотеку установи актуальними текстами нормативно-правових актів, передбачених ПВР УВП, у тому числі актуальною редакцією Кримінально-виконавчого кодексу України.

13. Відновити роботу дезінфекційної камери та забезпечити належну дезінфекцію і дезінсекцію одягу, постільної білизни та постільних речей засуджених.

14. Забезпечити належну періодичність миття засуджених, у тому числі осіб, які перебувають у ДІЗО, а також повноцінну санітарну обробку всіх новоприбулих засуджених.

15. Обладнати пральню туалетом, душовою та кімнатою для персоналу відповідно до встановлених нормативних вимог.

16. Провести повторні лабораторні дослідження питної води, у тому числі безпосередньо в місцях її споживання засудженими, та перевірити технічний стан внутрішніх водопровідних мереж установи з огляду на зафіксовану зміну кольору води.

17. Припинити практику відкритого носіння спеціальних засобів працівниками, які безпосередньо контактують із засудженими, крім випадків, коли це об’єктивно зумовлено конкретною безпековою ситуацією.

18. Забезпечити проведення короткострокових побачень, як правило, у відкритих умовах; безконтактний формат застосовувати лише на підставі індивідуальної оцінки ризиків та належно вмотивованого рішення.

19. Активізувати роботу щодо оформлення та поновлення засудженим паспортів, РНОКПП та інших документів, необхідних для реалізації їхніх соціальних прав і належної підготовки до звільнення.

20. Вжити організаційних і кадрових заходів для скорочення наявного некомплекту персоналу та забезпечення достатньої присутності працівників у місцях перебування засуджених.

21. Усунути виявлені недоліки в організації соціально-виховної та психологічної роботи: забезпечити своєчасне проведення первинного психологічного обстеження, оцінки ризиків, складання індивідуальних програм соціально-виховної роботи, проведення індивідуальних бесід та належне документування проведених заходів.

22. Посилити внутрішній контроль за діяльністю відділень СПС, забезпечивши систематичну перевірку щоденників індивідуальної роботи відповідальними посадовими особами та своєчасне усунення виявлених недоліків.

23. Провести комплексну перевірку правових підстав залучення засуджених до праці, зокрема відповідності цивільно-правової форми оформлення фактичному характеру виконуваної ними роботи, та не допускати фактичного виконання постійних трудових функцій без належного правового оформлення.

24. Провести індивідуальну перевірку щодо засуджених, стосовно яких під час моніторингового відвідування встановлено розбіжності між фактичним виконанням робіт та обліковою документацією, з перевіркою правових підстав праці, періоду роботи, фактично відпрацьованого часу, нарахованої та виплаченої винагороди, а також персоніфікованої сплати ЄСВ і формування страхового стажу.

25. Забезпечити достовірний щоденний облік фактично відпрацьованого кожним засудженим часу, включаючи роботу у вихідні дні, та привести журнали, табелі й графіки роботи у відповідність до фактичної зайнятості засуджених.

26. Забезпечити дотримання встановленої тривалості робочого часу, права на щотижневий відпочинок, обмежень щодо надурочних робіт та передбаченого законодавством порядку оплати або компенсації роботи у вихідні дні; окремо перевірити організацію роботи засуджених на харчоблоці.

27. Забезпечити нарахування та виплату винагороди за всю фактично виконану засудженими оплачувану роботу та не допускати використання неоплачуваної праці поза випадками і межами, прямо передбаченими законодавством.

28. Забезпечити персоніфіковане нарахування і сплату ЄСВ за засуджених у випадках, передбачених законодавством, та можливість документального підтвердження формування їхнього страхового стажу.

29. Забезпечити належне ведення журналу видачі колючо-ріжучих предметів з обов’язковою фіксацією часу їх видачі та повернення, що дозволятиме встановити період перебування відповідного інвентарю у конкретної особи та здійснювати належний контроль за його використанням.

30. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у медичній частині №73 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Житомирській області.

31. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

32. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

33. Забезпечити своєчасний психіатричний огляд, надання належної спеціалізованої психіатричної допомоги та, за наявності медичних показань, переведення осіб із психічними розладами до спеціалізованих лікувальних закладів, не допускаючи їх тривалого одиночного тримання.

34. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

35. Забезпечити ведення форми №003/о “Медична карта стаціонарного хворого” на всіх пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, відповідно до вимог Порядку.

36. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

37. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів.

38. Демонтувати металеву клітку в медичній частині установи та привести умови тримання у відповідність до рекомендацій Європейського комітету із запобігання катуванням, забезпечивши гідне поводження з ув’язненими.

39. Привести ізолятори для інфекційних хворих у відповідність до вимог ДБН України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я”, забезпечивши їх окремими душовими кабінами та належними санітарно-побутовими умовами, необхідними для ефективної ізоляції пацієнтів і дотримання протиепідемічного режиму.

40. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

41. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

42. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

43. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

44. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

45. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

46. Забезпечити видачу госпітального майна засудженим під час госпіталізації відповідно до норм належності.

47. Забезпечити наявність вогнегасників у кабінетах лікарів і рентген-кабінеті та дотримання вимог щодо розміщення сторонніх предметів.

48. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.

---

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії.