Часто під час моніторингових візитів пенітенціарії і прокурори звинувачують правозахисників в тому, що вони тільки критикують і вишукують негатив в установах місць позбавлення волі і зовсім нічого не пишуть у своїх звітах про досягнення. Про які такі досягнення йде мова? Виконання своїх обов’язків – це досягнення чи норма? Дотримання прав ув’язнених і законності – це що? Досягнення? А може –це стандарт, і так має бути?

Відремонтували камеру і хваляться у всіх ЗМІ так, нібито провели висадку астронавтів на Марс. А хіба всі камери не повинні відповідати прийнятим стандартам? Де тут досягнення? Що тут неймовірного та героїчного.

Моніторячи ресурси пенітенціарної системи у соцмережах та в інтернеті дуже важко знайти досягнення. Так, новини є. Але вони про проведення якихось заходів, які і так повинні проводитись і відбуватись. Це новини про ремонти, які і так повинні робитися постійно і за планом. Також топовими новинами є повідомлення про затриманих, що намагалися пронести наркотики чи інші заборонені речі до виправних колоній і СІЗО.

Щоб поставити крапку над « і», треба чітко визначити, що є досягненням в пенітенціарній системі. Відповідь банальна і завжди на поверхні. Це – процент рецидиву. Головним досягненням – є виправлений злочинець. Це ясно, як Божий день. Для чого створена виправна система? Для чого туди вливаються величезні бюджетні кошти кожен рік? Хіба не ясно? Тільки для того, щоб кожний покараний позбавленням волі ніколи знову не повернувся на тюремні нари. Так дайте ж ці факти про результат своєї діяльності. Якщо вони є, то вас будуть хвалити не тільки правозахисники, а кожен платник податків, з яких утримується вся пенітенціарна система.

По великому рахунку, правозахисники моніторячі пенітенціарні установи, просто перевіряють куди пішли народні гроші. Бо пересічних громадян цікавить одне, яким повернеться до їхнього під’їзду в домі сусід розбишака. Знову буде пиячити та красти? Чи може повернеться здібним до нормального життя у суспільстві? Саме таких досягнень чекають люди. А те, що хтось у відремонтованій камері займається шахрайством спільно з працівником колонії, то не дуже цікаво. Бо цього не має бути. Але воно є. І це не досягнення, якщо затримали ще одного такого шахрая. Цим фактом не вдасця замилити очі громадськості, начебто великим досягненням. Те, що викрили та затримали ще одного злочинця, не є досягненням працівників пенітенціарної системи. Це досягнення поліції, бо це їх робота – ловити злочинців та припиняти злочини. Досягнення мають бути профільними. Бо відремонтована камера – це досягнення будівельника. Чистота на подвір’ї – це досягнення двірника. Треба оцінювати досягнення за принципом призначення. Забивати цвях праскою – це не досягнення, а непрофесіоналізм, або дурість.

Ще є один аспект, що може бути досягненням у в’язничній сфері. Це рух реформ у пенітенціарній системі. Саме це цікаво. Бо реформа, це надія на те, що злочинність зменшиться і життя громадян буде безпечнішим. Про це хотілось би чути, писати та хвалити. Так, що до праці, шановні пенітенціарії. Нагадуємо, що Радянський Союз припинив своє існування тридцять два роки назад і ми вже в Європі, а не в ГУЛАГу.