Рівень злочинності не можна зменшити тільки каральними методами. Тому найбільше чого потребує наша держава – це є реформа пенітенціарної та судової систем. Великі сподівання в цьому сенсі покладаються на нову службу – службу пробації. Це та структура де можуть бути задіяні всі ресурси інститутів громадянського суспільства. Зараз історичний момент, коли все можливо змінити на краще. На жаль громадськість мало про це обізнана та проінформована. І це питання треба вирішувати негайно, щоб кожна громадська організація чи релігійна громада мали якісну інформацію про свої можливості впливати на реформу пенітенціарної системи. І ще є один момент. Це прозорість процесу реформ. Тільки громадські організації можуть це забеспечити. Це стосується законотворчості, фінансового забеспечення реформ та кадрової політики. Наприклад при створенні служби пробації не було враховано, що реабілітація та ресоціалізація в’язнів все рівно залишилася підпорядкованою адміністрації державної кримінально-виконавчої служби. Кримінально-виконавча служба на цей час діє за старими законами. Тобто тими, які були встановлені ще при створенні ГУЛАГУ. Це означає, що по своїй суті вона є каральною, а не виправною. Тому процент рецидиву при такій системі не має шансів на зниження. Більше того, керувати КВС призначають таку одіозну особу, як Крикушенко Олександра. Цей генерал давно має репутацію ката. З виправних колоній де він керував надходило найбільше скарг на порушення прав людини, катування та неприпустимі в цивілізованному світі умови утримування в’язнів. У такому випадку релігійні та громадські організації, що займаються реабілітацією та ресоціалізацією в’язнів не мають підстав співпрацювати з структурними органами пенітенціарної системи.