23.07.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Кагарлицька виправна колонія (№115)” (далі — КВК-115, установа, заклад, колонія). Візит здійснено у плановому порядку без попередження. Досліджено всі об’єкти установи.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали звітів моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії за підтримки Данського інституту проти тортур DIGNITY.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національного превентивного механізму), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має великий досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського поводження.

Під час моніторингового візиту до КВК-115 поряд із позитивними практиками виявлено низку системних недоліків у забезпеченні прав засуджених та належних умов відбування покарання.

Встановлено недотримання нормативної площі та неналежне матеріально-побутове забезпечення окремих приміщень, порушення санітарно-гігієнічних вимог, недоліки медичного контролю та некомплект персоналу. Начальнику відділення СПС не забезпечено доступу до підсистеми “КАСАНДРА” Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту (ЄРЗО), що перешкоджає належному проведенню індивідуальної соціально-виховної роботи із засудженими. Доступ до мережі Інтернет фактично обмежується переважно можливістю здійснення відеодзвінків, а визначені в установі укриття не відповідають необхідним вимогам безпеки.

У сфері праці встановлено розбіжності між документально облікованим робочим часом та фактично виконуваною роботою, зокрема систематичну тривалу працю окремих засуджених без вихідних, що створює ризики порушення права на належну оплату праці та соціальне страхування.

У медичному забезпеченні виявлено недоліки щодо реєстрації тілесних ушкоджень, доступності замісної підтримувальної терапії та налоксону, діагностики вірусного гепатиту C, виконання індивідуальних програм реабілітації, проведення телемедичних консультацій і поводження з медичними відходами. Сукупність встановлених порушень потребує комплексного приведення діяльності установи у відповідність до національних та міжнародних стандартів.

Загальна інформація

Державна установа “Кагарлицька виправна колонія (№115)” розташована в селі Зікрачі Обухівського району Київської області та є установою виконання покарань мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Установа призначена для тримання засуджених чоловіків, зокрема засуджених за кримінальні правопорушення, вчинені з необережності.

КВК-115 функціонує в системі виконання кримінальних покарань протягом тривалого часу. До реформування пенітенціарної системи вона мала найменування “Кагарлицька виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№115)”. У 2016 році в межах реорганізації територіальних органів Державної пенітенціарної служби України установу перейменовано на “Кагарлицька виправна колонія (№115)”, а з 2017 року вона функціонує як державна установа “Кагарлицька виправна колонія (№115)”.

Комплекс установи складається з адміністративних будівель, житлової та виробничої зон, гуртожитків для проживання засуджених, приміщень відділень соціально-психологічної служби (СПС), дільниці карантину, діагностики і розподілу (КДіР), дисциплінарного ізолятора (ДІЗО), фельдшерського пункту, їдальні та харчоблоку, лазне-прального комплексу, приміщень для проведення короткострокових і тривалих побачень, крамниці, клубу, бібліотеки, спортивної зали та інших спортивних об’єктів, прогулянкових двориків, об’єктів комунально-побутового і господарського призначення, виробничих приміщень та майстерень, складських і допоміжних споруд. На території установи також визначено два приміщення для укриття засуджених і персоналу під час повітряної тривоги. В установі функціонують два відділення соціально-психологічної служби.

На момент моніторингового візиту установу очолював начальник КВК-115 полковник внутрішньої служби Віталій Таран.

Відповідно до наданих адміністрацією статистичних даних, планове наповнення установи становить 127 осіб. Станом на день моніторингового відвідування в установі утримувалося 119 засуджених, що становить близько 94% від її планового наповнення.

Штатна чисельність персоналу установи становить 76 посад, фактична — 67 працівників. Таким чином, некомплект персоналу становить 9 штатних одиниць. В установі працює один психолог.

Протягом 2026 року до установи прибуло 45 засуджених. У 2025 році з установи було звільнено 81 особу, з них 12 — умовно-достроково відповідно до статті 81 КК України та 41 — із застосуванням положень статті 82 КК України. Протягом 2026 року станом на дату надання статистичних даних звільнено 34 засуджених, з яких 7 — умовно-достроково та 19 — відповідно до статті 82 КК України.

За інформацією адміністрації, зі 119 засуджених працевлаштовано 109 осіб, що становить понад 91% від загальної кількості осіб, які перебували в установі. З них 98 осіб працюють на підставі трудових або строкових трудових договорів, 11 — на підставі цивільно-правових договорів. На виробництві залучено до праці 92 засуджених, на будівельних роботах — 7, у майстерні — 4, на господарських роботах — 6 осіб.

За інформацією адміністрації, засуджені, схильні до самогубства, членоушкодження або втечі, на профілактичних обліках не перебували. Водночас 8 засуджених були віднесені до категорії злісних порушників установленого порядку відбування покарання.

В установі перебували 15 засуджених, яким установлено інвалідність: одна особа — I групи, п’ять осіб — II групи та дев’ять осіб — III групи.

Відповідно до статистичних даних адміністрації, упродовж 2025 року та за минулий період 2026 року випадків самогубств серед засуджених не зафіксовано. Також не зафіксовано тілесних ушкоджень у засуджених під час прибуття до установи або перебування в ній та випадків застосування до засуджених спеціальних засобів.

У власному користуванні засуджених перебуває 88 планшетів. Водночас, відповідно до наданих адміністрацією статистичних даних, зареєстрованих електронних поштових скриньок у засуджених немає.

За останні шість місяців до установи внесено 6 актів прокурорського реагування.

Групою моніторів проведено опитування близько 60 засуджених під час відвідування виробничих приміщень, майстерень, дільниць СПС, дільниці КДіР, господарських приміщень.

Спілкування відбувалося як у форматі загальних розмов із наданням консультацій та відповідей на запитання, так і індивідуально, зокрема на умовах конфіденційності та анонімності. Під час опитування з’ясовувалися питання дотримання прав засуджених, умов тримання, організації праці, доступу до медичної допомоги та можливих випадків неналежного поводження.

Серед актуальних гуманітарних потреб адміністрацією установи зазначено потребу в забезпеченні лазні дезінфекційною шафою.

Позитивний досвід

Під час моніторингового візиту відзначено низку позитивних практик, спрямованих на покращення матеріально-побутових умов, підтримання соціальних зв’язків засуджених та створення передумов для їх ресоціалізації.

Зокрема, в установі проведено роботи з оновлення окремих об’єктів житлово-побутової інфраструктури. У гуртожитках здійснюються ремонтні та благоустроювальні роботи, удосконалено приміщення лазне-прального комплексу, обладнано окреме приміщення перукарні. Позитивно оцінюється облаштування приміщень, призначених для підтримання засудженими соціальних зв’язків. У кімнатах короткострокових побачень оновлено меблі та створено належні побутові умови для проведення зустрічей із родичами та іншими особами.

Окремо слід відзначити стан бібліотеки установи, у якій проведено косметичний ремонт та оновлено книжковий фонд. За інформацією адміністрації, бібліотечний фонд налічує 3283 примірники. Забезпечення доступу засуджених до літератури створює умови для задоволення їхніх освітніх і культурних потреб.

Позитивною практикою є організація безпосередньо в установі взаємодії засуджених із представниками банківської установи. Засудженим було надано можливість відкрити банківські рахунки та оформити платіжні картки безпосередньо в колонії. Такий підхід розширює доступ до фінансових послуг, сприяє формуванню навичок самостійного управління коштами та має практичне значення для підготовки засуджених до життя після звільнення.

Установа також залучає до роботи із засудженими представників органів пробації та системи безоплатної правничої допомоги. Проведення відповідних прийомів та інформаційних заходів сприяє підвищенню правової обізнаності засуджених, їх підготовці до звільнення та подальшої соціальної адаптації. У межах соціально-виховної роботи проводяться культурно-просвітницькі заходи. Зокрема, засуджені долучалися до написання Радіодиктанту національної єдності, а також до інших заходів, спрямованих на підтримання освітньої та культурної активності й розвиток позитивних форм соціальної взаємодії.

Загалом позитивної оцінки заслуговують практики, які поєднують покращення окремих матеріально-побутових умов із заходами, спрямованими на підтримання соціальних зв’язків, забезпечення доступу до правових і фінансових послуг та підготовку засуджених до повернення в суспільство.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник.

З метою планування зазначеної роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Відповідно до пункту 8 розділу II Положення про дільницю КДіР тримання засуджених в умовах ізоляції (карантину), серед іншого, передбачає виконання програми ознайомлення засуджених з умовами та порядком відбування покарання.

Разом із тим під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що члени робочої групи не в повному обсязі виконують заходи, передбачені зазначеною програмою.

Відсутність належної організації роботи підтверджується, зокрема, записами у журналі обліку відвідування дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) представниками адміністрації установи. Так, у період з 22.06.2026 року до 28.06.2026 року заходи з новоприбулими засудженими проводили лише вісім з одинадцяти членів робочої групи, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР.

Зокрема, участі у проведенні зазначених заходів не брали: Іванюта Тарас Вікторович — старший інспектор із ДПЗТЗК, Лановий Вадим Олександрович — начальник відділення СПС, Семененко Лариса Андріївна — головний бухгалтер.

2. У порушення вимог частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України) та правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) встановлено, що в окремих житлових приміщеннях дільниці КДіР норма жилої площі на одного засудженого становить менше ніж 4 м².

Так, у житловому приміщенні №1 дільниці КДіР, де розміщено 6 ліжок та на момент моніторингового візиту перебували 6 новоприбулих засуджених, площа приміщення відповідно до акта вимірювання площі приміщень структурних дільниць становить 18,8 м². Таким чином, фактична жила площа на одну особу становила 3,13 м².

Зазначені обставини виникли у зв’язку з проведенням ремонтних робіт у дільниці КДіР, зокрема в житловому приміщенні №2. Разом із тим проведення ремонтних робіт не звільняє адміністрацію установи від обов’язку забезпечити дотримання встановленої законом норми жилої площі на одного засудженого.

Водночас у пункті 13 Сьомої загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) зазначено, що переповненість приміщень призводить до антисанітарних умов, постійної відсутності приватності, надмірного навантаження на медичні служби та інфраструктуру установи. Комітет також наголошує, що негативні наслідки перенаселення нерідко досягають такого рівня, що можуть становити нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження (CPT/Inf (97) 10).

3. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не в повному обсязі відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутня низка приміщень, а саме: кімната для зберігання особистих речей засуджених; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна та спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна та спецодягу; сушарка.

Відсутність зазначених вище приміщень, недостатнє забезпечення меблями, а також неналежний санітарно-технічний стан приміщень призводять до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнюють підтримання належного рівня чистоти та порядку в місцях тримання засуджених, що, своєю чергою, негативно впливає на загальний санітарний стан установи.

4. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Норм забезпечення житлове приміщення дільниці КДіР не забезпечене баком для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

5. Під час відвідування приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) встановлено, що умови тримання засуджених не відповідають установленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечують належних умов тримання з урахуванням їхніх потреб, що суперечить вимогам частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України) та пункту 1 розділу XXII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі — ПВР УВП).

В установі наявні два камерні приміщення ДІЗО. Водночас у зв’язку з проведенням ремонтних робіт належні умови для тримання засуджених у них фактично не створені. За таких обставин не забезпечується можливість виконання дисциплінарного стягнення у дисциплінарному ізоляторі відповідно до порядку та умов, визначених статтею 134 КВК України та іншими нормативно-правовими актами.

6. У порушення вимог Норм забезпечення у ДІЗО відсутня низка приміщень, а саме: кімната для приймання засуджених адміністрацією та медичним персоналом, кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна та спецодягу, комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна та спецодягу, душова, а також приміщення для роздягання та одягання.

Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до недотримання санітарно-гігієнічних вимог. Зокрема, через відсутність душової не забезпечуються належні умови для підтримання особистої гігієни засуджених.

Крім того, відсутність у ДІЗО окремої кімнати для приймання засуджених медичним персоналом зумовлює проведення медичних оглядів у кімнаті чергової зміни, що не забезпечує конфіденційності під час їх проведення та створює ризик розголошення відомостей про стан здоров’я засуджених стороннім особам, зокрема працівникам установи.

Зазначене суперечить вимогам абзацу двадцять першого пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”, яка гарантує право на медичну таємницю, а також пункту 9 розділу I Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

7. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що психолог не відвідує засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення у ДІЗО, як це передбачено абзацом двадцять шостим пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, зокрема не менше одного разу на тиждень. Так, відповідні відвідування не здійснювалися у період з 27.05.2026 року до 01.06.2026 року.

Зазначене підтверджується відсутністю відповідних відміток у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу представниками адміністрації установи виконання покарань.

8. Згідно з абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП для надання медичної допомоги керівник медичної частини (черговий лікар) щодня відвідує ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК) та, за необхідності, проводить приймання засуджених. За результатами відвідування ДІЗО, карцерів, ПКТ (ОК) він зобов’язаний робити відповідні відмітки у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань.

Разом із тим під час перевірки зазначеного журналу встановлено відсутність відповідних записів медичного працівника у період з 29.05.2026 року до 31.05.2026 року, попри те, що в цей період у ДІЗО відбували дисциплінарне стягнення засуджені особи.

Зазначене порушення може свідчити про фактичне невиконання медичним працівником обов’язку щодо щоденного відвідування дисциплінарного ізолятора, а також про відсутність належного медичного контролю за станом здоров’я засуджених, які перебувають у дисциплінарних приміщеннях.

9.Під час відвідування установи моніторинговою групою встановлено, що в крамниці установи відсутні капці, дзеркало, гребінець, письмовий папір, олівці, конверти, марки, тютюнові вироби, пристрої для споживання тютюнових виробів та вдихання аерозолів (пари) без їх згоряння, а також зарядні пристрої до них, наявність яких передбачена додатком 5 до ПВР УВП.

10. Під час відвідування бібліотеки установи моніторинговою групою встановлено, що всупереч вимогам абзацу третього пункту 4 розділу XX ПВР УВП книжковий фонд бібліотеки не забезпечений текстами Європейських пенітенціарних правил та Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

11. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та осіб, узятих під варту.

Відповідно до пункту 3.19.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2021 року №849/5 (далі — Положення), санітарна обробка передбачає миття засуджених (осіб, узятих під варту) в лазні з використанням мила та мочалки, обов’язкову заміну постільної та натільної білизни, а також проведення дезінфекції (знищення патогенних мікроорганізмів) та дезінсекції (знищення комах і кліщів, які є переносниками інфекційних захворювань) особистого одягу та постільних речей (подушок, матраців, ковдр) у дезінфекційній камері. Однак, як встановлено моніторинговою групою, дезінфекційна камера в установі не працює, що унеможливлює належну санітарну обробку постільних речей та одягу, підвищує ризик поширення інфекційних захворювань серед засуджених і персоналу, а також суперечить установленим санітарно-гігієнічним нормам.

12. У порушення вимог пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим.

13. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні лазні не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

14. Усупереч вимогам пункту 3.11 розділу III Положення місце (куточок) фельдшера медичної частини для проведення тілесного огляду та надання медичної допомоги засудженим (особам, узятим під варту) належним чином не обладнано, що унеможливлює створення належних умов для проведення медичних оглядів та організації надання первинної медичної допомоги.

15. У порушення вимог пункту 4 розділу XXII ПВР УВП та пункту 3.19 розділу III Положення в установі не забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог.

Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не проводиться. Так, 18.06.2026 року до установи прибули засуджені, однак відомості про проведення їх миття у книзі обліку відвідування лазні відсутні.

16. Під час відвідування відділення СПС у житловому приміщенні на ліжках засуджених встановлено розміщення поіменних карток із зазначенням короткого опису кримінальних правопорушень, вчинених особами, які займають ці ліжка. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не має жодної розумної мети та, крім стигматизації, призводить до погіршення стосунків між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

17. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу установи станом на 23.07.2026 року становить 9 штатних одиниць. Водночас у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який час у місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

18. Під час моніторингового відвідування досліджено організацію соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, зокрема ведення документації та використання підсистеми “КАСАНДРА” Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту (ЄРЗО).

Відповідно до статей 123–124 Кримінально-виконавчого кодексу України соціально-виховна робота спрямована на виправлення і ресоціалізацію засуджених та має здійснюватися диференційовано з урахуванням їхньої поведінки, психічного стану й індивідуальних особливостей. Основною організаційною ланкою для проведення такої роботи є відділення соціально-психологічної служби.

Під час відвідування встановлено, що начальник відділення СПС працює на посаді близько двох місяців, однак протягом усього цього періоду йому не забезпечено доступу до підсистеми “КАСАНДРА” ЄРЗО, яка використовується для проведення оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та врахування її результатів під час організації індивідуальної роботи із засудженими.

Унаслідок відсутності такого доступу не забезпечено належного ведення щоденників індивідуальної роботи із засудженими та системного проведення передбаченої соціально-виховної роботи. Двомісячний період роботи начальника відділення без доступу до необхідної підсистеми свідчить про неналежне організаційне забезпечення діяльності СПС та фактично обмежує можливість повноцінного виконання покладених на нього функцій.

Виявлені обставини не узгоджуються з вимогами статей 123–124 КВК України щодо системної та індивідуалізованої соціально-виховної роботи та унеможливлюють належне документування її результатів, оцінювання динаміки поведінки засуджених і планування подальших заходів, спрямованих на їх виправлення та ресоціалізацію.

19. Під час відвідування досліджено стан забезпечення засудженим можливості користування глобальною мережею Інтернет та здійснення відеозв’язку.

Відповідно до частини сьомої статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України засудженим надається право користуватися глобальною мережею Інтернет під контролем адміністрації установи. Порядок організації такого доступу визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. Право на користування мережею Інтернет має забезпечувати засудженому реальну, а не суто формальну можливість використовувати передбачені законодавством електронні інформаційні ресурси та сервіси.

Під час відвідування встановлено, що у відділеннях СПС доступ до мережі Інтернет відсутній. У відділеннях наявні планшетні пристрої, однак підключення до мережі Інтернет на них не забезпечено. Таким чином, безпосередньо з планшетів засуджені фактично не можуть реалізувати передбачене законом право на користування мережею Інтернет.

Для отримання доступу засудженому необхідно звернутися із заявою та відвідати спеціально визначений інтернет-клас. Водночас під час огляду встановлено, що в інтернет-класі наявні три ноутбуки, які фактично використовуються виключно для здійснення відеодзвінків. Можливість повноцінного користування глобальною мережею Інтернет із цих пристроїв у порядку, передбаченому законодавством для засуджених, не забезпечена.

Окремої уваги потребує стан документування користування відповідними засобами зв’язку. В установі не ведеться журнал обліку користування глобальною мережею Інтернет. Також відсутній належний облік створених для засуджених електронних поштових скриньок та відповідних облікових даних. За таких умов неможливо встановити кількість засуджених, які фактично користувалися мережею Інтернет, періодичність та тривалість такого користування, а також оцінити реальну доступність цієї послуги для засуджених.

Таким чином, попри наявність планшетів у відділеннях СПС та трьох ноутбуків у спеціально обладнаному приміщенні, фактична організація їх використання зводиться переважно до забезпечення відеозв’язку. Відсутність доступу до мережі Інтернет із планшетних пристроїв у відділеннях, необхідність окремого звернення та відвідування інтернет-класу, а також використання розміщених у ньому ноутбуків лише для відеодзвінків свідчать про те, що передбачена частиною сьомою статті 110 КВК України можливість користування глобальною мережею Інтернет у повному обсязі фактично не забезпечується.

Відсутність належного обліку користування мережею Інтернет додатково унеможливлює здійснення ефективного контролю за реалізацією цього права та оцінку того, наскільки створений в установі механізм є реально доступним для засуджених. Наявність технічних пристроїв сама по собі не може вважатися належним забезпеченням права на доступ до мережі Інтернет, якщо засуджені фактично не мають можливості використовувати їх за відповідним призначенням.

20. Під час моніторингового відвідування досліджено стан організації укриття засуджених та персоналу установи під час повітряної тривоги і загрози застосування засобів ураження. На території КВК-115 визначено два приміщення, позначені як місця для укриття.

Укриття №1 облаштовано у приміщенні, яке одночасно використовується як речовий склад. На момент відвідування у ньому зберігалася значна кількість одягу, взуття, особистих речей та іншого майна. Приміщення обладнане штучним освітленням, однак другого (аварійного/евакуаційного) виходу немає. Система каналізації та санітарно-технічне обладнання відсутні. Таким чином, у разі необхідності тривалого перебування людей у цьому приміщенні не забезпечуються належні санітарно-побутові умови, а можливість евакуації фактично залежить від єдиного входу/виходу.

Укриття №2 облаштовано у приміщенні спортивної зали. Воно має більшу вільну площу, обладнане системою вентиляції та штучним освітленням. Водночас другий (аварійний/евакуаційний) вихід також відсутній. Централізованої каналізації безпосередньо у приміщенні укриття немає; для забезпечення санітарних потреб передбачено біотуалет. Частина площі приміщення зайнята спортивним обладнанням, тренажерами та іншим інвентарем.

Питання організації укриття осіб, які перебувають в установах виконання покарань, має оцінюватися з урахуванням їх особливого становища: на відміну від осіб, які перебувають на свободі, засуджені не можуть самостійно залишити територію установи, обрати безпечніше місце або скористатися іншим укриттям. Відповідно, на державу покладається підвищений позитивний обов’язок щодо створення реальної можливості захисту їхнього життя та здоров’я під час воєнних дій. Стаття 10 Кримінально-виконавчого кодексу України гарантує засудженим право на особисту безпеку, а стаття 27 Конституції України покладає на державу обов’язок захищати життя людини.

Крім того, спеціальне нормативне регулювання у пенітенціарній системі встановлено наказом Міністерства юстиції України від 05.03.2024 року №601/5, яким затверджено Порядок створення та функціонування фонду захисних споруд цивільного захисту Державної кримінально-виконавчої служби України. Відповідно до цього Порядку засуджені та особи, узяті під варту, належать до осіб, які підлягають укриттю, а захисні споруди мають утримуватися у стані готовності до використання за призначенням. Як додатково повідомив Департамент з питань виконання кримінальних покарань у відповіді на інформаційний запит ХПГ, з метою перевірки стану готовності наявних укриттів в установах ДКВС щоквартально проводяться їх огляди (обстеження), за результатами яких складаються відповідні акти.

Відповідно до статті 32 Кодексу цивільного захисту України фонд захисних споруд має створюватися з огляду на необхідність забезпечення укриття відповідних категорій осіб, а розміщення, проєктування та будівництво захисних споруд здійснюються згідно з установленими будівельними нормами. Законодавство також передбачає, що в особливий період фонд захисних споруд може нарощуватися, зокрема шляхом облаштування найпростіших укриттів.

Виявлені під час моніторингового відвідування недоліки мають принципове значення саме з погляду фактичної безпеки людей. Відсутність другого виходу в обох приміщеннях створює ризик блокування осіб усередині у випадку руйнування, завалу, пожежі або пошкодження єдиного шляху евакуації. Відсутність каналізації та належних санітарних умов, особливо в укритті №1, істотно обмежує можливість тривалого перебування там людей. Використання укриття №1 одночасно як речового складу додатково зменшує корисну площу для розміщення людей та потребує оцінки з погляду безпечної експлуатації приміщення за його основним призначенням під час повітряної тривоги.

З огляду на триваючу збройну агресію росії проти України та реальну загрозу ракетних і безпілотних атак, сама наявність приміщень із табличкою “Місце для укриття” не може розглядатися як достатній захід цивільного захисту. Визначальними є їх фактичний стан, місткість, можливість безпечного входу та евакуації, вентиляція, санітарне забезпечення та можливість перебування людей протягом необхідного часу. За сукупністю встановлених обставин облаштування обох місць для укриття потребує приведення у стан, який забезпечуватиме не формальну, а реальну можливість захисту життя і здоров’я засуджених та персоналу установи під час повітряної тривоги та інших загроз воєнного характеру.

21. Під час моніторингового відвідування досліджено стан дотримання права засуджених на працю та соціальний захист, зокрема порядок їх залучення до оплачуваної праці, правові підстави оформлення трудових відносин, облік робочого часу, нарахування заробітної плати, сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), а також організацію праці засуджених, залучених до господарського обслуговування установи та робіт на користь сторонніх суб’єктів господарювання.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Конституцією також гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці та заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Особливості реалізації цього права засудженими визначені статтею 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі — КВК України), відповідно до якої засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою — підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені виконують роботи чи надають послуги. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання.

Згідно зі статтею 119 КВК України для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, робочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановлену законодавством про працю. Час початку і закінчення роботи визначається адміністрацією колонії. Засуджені звільняються від роботи у вихідні та святкові дні. З урахуванням характеру виконуваних робіт допускається підсумований облік робочого часу, однак середня тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати встановленої законом тривалості робочого дня. Стаття 120 КВК України передбачає, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості.

Адміністрацією установи надано моніторинговій групі документи щодо організації праці засуджених, зокрема довідку про залучення засуджених до праці станом на 23.07.2026 року, штатний розпис, строкові трудові договори, договори цивільно-правового характеру (ЦПД), документи щодо нарахування заробітної плати, журнали обліку інструменту та інвентарю, а також документацію харчоблока.

Аналіз наданих строкових трудових договорів свідчить, що ними визначаються трудова функція засудженого, місце роботи, строк дії договору, режим робочого часу та відпочинку, умови оплати праці, право на відпустку та загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Зокрема, дослідженими договорами передбачено 40-годинний робочий тиждень та п’ятиденний режим роботи. Таким чином, на осіб, працевлаштованих за такими договорами, поширюються встановлені трудовим законодавством гарантії щодо нормальної тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці та соціального страхування.

Водночас в установі застосовуються і договори цивільно-правового характеру. Аналіз їх змісту свідчить, що предметом таких договорів визначено виконання конкретних робіт або надання послуг, а винагорода пов’язується з виконаним обсягом чи результатом роботи. Така правова конструкція принципово відрізняється від трудового договору, предметом якого є систематичне виконання працівником визначеної трудової функції з підпорядкуванням установленому режиму організації праці.

Дослідження фактичної зайнятості засуджених на харчоблоці та зіставлення отриманої інформації з наданою адміністрацією документацією виявило суттєві розбіжності між офіційним обліком робочого часу, документально визначеними видами робіт та фактично виконуваною засудженими роботою.

Так, засуджений Б. у довідці про залучення засуджених до праці зазначений як кухонний робітник, залучений до господарського обслуговування установи. Такий характер роботи відповідає постійній трудовій функції на харчоблоці. За розрахунковими документами за червень 2026 року Б. обліковано 26 робочих днів та 174 години роботи, нараховано заробітну плату в розмірі 8785,80 грн. Після утримання ПДФО в сумі 1581,44 грн та військового збору в сумі 439,29 грн на його особовий (депозитний) рахунок підлягало зарахуванню 6765,07 грн. Нарахований ЄСВ становить близько 1932,88 грн. Водночас під час конфіденційного спілкування Б. повідомив, що близько двох років працює на харчоблоці, зокрема виконує роботу з миття посуду, щоденно з 06:30 до 20:00 без вихідних. За такого режиму фактична тривалість його роботи істотно перевищувала б 174 години, відображені у розрахункових документах за місяць. Таким чином, відомості щодо фактичного режиму роботи засудженого не узгоджуються з документально облікованим робочим часом та ставлять під сумнів повноту його обліку і, відповідно, оплату всього фактично відпрацьованого часу.

Щодо засудженого Р., який відповідно до довідки про залучення засуджених до праці залучений до господарського обслуговування установи як кухар, встановлено суттєву невідповідність між повідомленою фактичною тривалістю його роботи та документально облікованим робочим часом. За словами засудженого, на харчоблоці він працює близько шести місяців: робочий день розпочинається близько 04:00, після чого приблизно з 07:00–07:30 він продовжує роботу на харчоблоці до 20:00. Водночас за червень 2026 року йому обліковано 26 робочих днів та 174 години, нараховано 8785,80 грн заробітної плати, з якої після утримання ПДФО в сумі 1581,44 грн та військового збору в сумі 439,29 грн на особовий (депозитний) рахунок підлягало зарахуванню 6765,07 грн; нарахований ЄСВ становив 1932,88 грн. Таким чином, за умови підтвердження повідомленого засудженим режиму роботи документально відображені 174 години не охоплюють фактичну тривалість його праці, що створює ризик неповного обліку відпрацьованого часу та, відповідно, неналежної оплати фактично виконаної роботи.

Щодо засудженого П., який відповідно до довідки про залучення засуджених до праці залучений до господарського обслуговування установи як кухонний робітник, встановлено суттєву невідповідність між повідомленою фактичною тривалістю його роботи та документально облікованим робочим часом. Під час моніторингового відвідування встановлено, що близько чотирьох місяців він працює на харчоблоці, виконуючи функції роздатчика. За словами засудженого, робота виконується щоденно приблизно з 06:00 до 20:00 без вихідних. Водночас у розрахунковій документації за червень 2026 року П. обліковано 26 робочих днів та 174 години, нараховано 8785,80 грн заробітної плати, з якої після утримання ПДФО в сумі 1581,44 грн та військового збору в сумі 439,29 грн на особовий (депозитний) рахунок підлягало зарахуванню 6765,07 грн; нарахований ЄСВ становив близько 1932,88 грн. Таким чином, за умови підтвердження повідомленого засудженим режиму роботи документально відображені 174 години не охоплюють фактичну тривалість його праці, що створює ризик неповного обліку відпрацьованого часу та, відповідно, неналежної оплати фактично виконаної роботи.

Наведені обставини мають значення і для оцінки соціального захисту працюючих засуджених. Сплата ЄСВ безпосередньо пов’язана з набуттям страхового стажу. За наявними розрахунковими документами щодо Б., Р. та П. за червень 2026 року ЄСВ нараховувався з усієї суми нарахованої заробітної плати. Водночас для остаточного підтвердження зарахування відповідного періоду до страхового стажу юридично значущим є не лише нарахування, а й сплата страхового внеску та відображення відповідних відомостей у системі персоніфікованого обліку.

Особливе занепокоєння викликає не сам розмір задокументованої заробітної плати, а співвідношення цієї суми з фактичною тривалістю роботи. За документами адміністрації кожному з названих працівників за червень обліковано 174 години. Натомість повідомлений засудженими режим роботи з раннього ранку до 20:00 щоденно без вихідних, якщо він відповідає фактичним обставинам, означає істотно більшу тривалість роботи. У такому разі частина фактично відпрацьованого часу не відображається в документах обліку робочого часу і, відповідно, не враховується під час визначення розміру оплати праці.

При цьому щоденний характер роботи на харчоблоці не ґрунтується виключно на усних повідомленнях засуджених. Під час моніторингу досліджено журнал контролю за якістю приготовленої їжі, записи якого свідчать про систематичну участь засуджених у роботі харчоблока. Таким чином, інформація, отримана під час конфіденційного спілкування, співвідноситься з первинною документацією установи і потребує оцінки саме в контексті дотримання встановленої тривалості робочого часу та повноти його обліку.

Додатковим джерелом перевірки фактичної зайнятості є журнал обліку інструменту та інвентарю. Під час його дослідження встановлено систематичну видачу окремим засудженим ножів та іншого інвентарю, необхідного для виконання робіт. Відповідні записи можуть об’єктивно фіксувати перебування конкретних засуджених на роботі у відповідні дні та мають узгоджуватися з табелями обліку робочого часу, графіками роботи і документами щодо нарахування заробітної плати.

Водночас на харчоблоці не ведеться журнал медичного огляду працівників. За характером виконуваних робіт засуджені безпосередньо залучені до приготування, роздавання їжі, миття посуду та інших операцій, пов’язаних із харчуванням значної кількості осіб. Відсутність належного документування передбачених для відповідних робіт медичних оглядів не дозволяє підтвердити систематичність такого контролю та створює ризики як для охорони праці самих засуджених, так і для забезпечення санітарно-гігієнічних вимог під час організації харчування.

Виявлені під час моніторингу розбіжності між документально визначеним видом робіт та фактично виконуваними функціями, а також між облікованими 174 годинами роботи за місяць і повідомленнями про щоденну тривалу роботу без вихідних свідчать про недоліки організації та документального обліку праці засуджених. За таких обставин існує ризик неналежного обліку фактично відпрацьованого часу, неповної оплати виконаної роботи та, як наслідок, порушення гарантій, установлених статтями 43 і 45 Конституції України, законодавством про працю та статтями 118–120 КВК України.

Фельдшерський пункт №115 філії ДУ “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в місті Києві та Київській області

Фельдшерський пункт №115 є структурним підрозділом філії Центру охорони здоров’я ДКВС України в місті Києві та Київській області, що забезпечує долікарську допомогу засудженим на території установи виконання покарань. Основні завдання: надання долікарської та невідкладної медичної допомоги, проведення санітарно-просвітницької роботи, направлення хворих до закладів охорони здоров’я для дообстеження і лікування, раціональне використання ресурсів і забезпечення безпечних умов праці.

Фельдшер фельдшерського пункту — Хоптовий Ігор Русланович.

На час відвідування неукомплектованими залишалися 2 штатні посади фельдшера.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщення фельдшерського пункту, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. Під час відвідування фельдшерського пункту моніторинговою групою встановлено порушення вимог пункту 4 розділу I Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), який передбачає обов’язкове цілодобове чергування медичних працівників у закладах охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Виявлене порушення свідчить про неможливість забезпечення безперервного надання медичної допомоги засудженим, у тому числі в ситуаціях, що потребують невідкладного медичного втручання. Це суперечить правилу 27.1 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели), яким встановлено, що в екстрених випадках пенітенціарні установи повинні забезпечувати негайний доступ до медичної допомоги.

Крім того, відповідно до пункту 34 Третьої загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет), особи, позбавлені волі, повинні мати можливість доступу до лікаря у будь-який час, незалежно від режиму їх тримання (CPT/Inf (93) 12-part).

2. Відповідно до Журналу обліку тілесних ушкоджень у період з 2024 до 2026 року в установі не зафіксовано жодного випадку виявлення тілесних ушкоджень у засуджених. Останній запис у журналі датований 23.11.2023 року. Така статистика, з урахуванням фактичної чисельності засуджених, може свідчити про неповне виявлення та документування тілесних ушкоджень, а також про можливе незвернення засуджених за медичною допомогою у разі їх отримання.

Відсутність належної реєстрації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 Третьої загальної доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (CPT/Inf (93) 12-part), відповідно до якого медичні служби у місцях позбавлення волі повинні сприяти запобіганню жорстокому поводженню шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень та, у разі необхідності, інформування компетентних органів.

3. У фельдшерському пункті не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

4. У фельдшерському пункті відсутній медичний препарат налоксон, що унеможливлює надання невідкладної медичної допомоги у випадках передозування опіоїдами.

5. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що при поміщенні засудженого до дисциплінарного ізолятора практикується долучення до справи медичної довідки, згідно з висновком якої засуджений за станом здоров’я може утримуватися у ДІЗО/ПКТ. Разом із тим Комітет неодноразово підкреслював, що зобов’язання пенітенціарних лікарів засвідчувати придатність засуджених до відбування дисциплінарного стягнення навряд чи сприятиме розвитку позитивних відносин між лікарем і пацієнтом. У принципі, медичний персонал ніколи не повинен брати участь у будь-якій частині процесу прийняття рішення про застосування будь-якого виду одиночного тримання, крім випадків, коли цей захід застосовується за медичними показаннями. З іншого боку, медичний персонал повинен бути дуже уважним до стану засуджених, які перебувають в одиночному триманні. Медичний персонал повинен бути негайно поінформований про кожне таке поміщення і повинен відвідувати засудженого невідкладно після поміщення, а потім регулярно, не рідше одного разу на день, і надавати йому оперативну медичну допомогу та лікування в разі потреби. Медичний персонал повинен повідомляти адміністрацію установи, якщо здоров’я засудженого піддається серйозній загрозі через одиночне тримання (CPT/Inf (2024) 20) пункт 104).

6. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та осіб, узятих під варту.

7. Диспансерний нагляд здійснюється за 15 особами, які мають інвалідність. З них I групи — 1 особа, II групи — 5 осіб, III групи — 9 осіб. Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що в однієї особи, яка має інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вона не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

8. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал фельдшерського пункту через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

9. У порушення вимог розділу IX Державних санітарних норм та правил “Порядок управління медичними відходами, у тому числі вимоги щодо безпечності для здоров’я людини під час утворення, збирання, зберігання, перевезення, оброблення таких відходів”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.10.2024 року №1827, у фельдшерському пункті медичні відходи зберігаються безпосередньо у приміщенні, де здійснюється приймання засуджених та надання їм медичної допомоги. Таким чином, зберігання медичних відходів у приміщенні, де здійснюється приймання засуджених та надання їм медичної допомоги, не забезпечує належного розмежування зон поводження з медичними відходами та зон перебування пацієнтів, що не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам та створює потенційні ризики для здоров’я засуджених і медичного персоналу.

Рекомендації

1. Забезпечити повне виконання всіма членами робочої групи програми ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, а також належне документування проведених у дільниці КДіР заходів.

2. Забезпечити дотримання встановленої частиною першою статті 115 КВК України норми жилої площі — не менше 4 м² на одного засудженого, у тому числі на період проведення ремонтних робіт.

3. Привести матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР у відповідність до встановлених нормативних вимог, облаштувавши передбачені приміщення для зберігання особистих речей, чистого та брудного речового майна і постільних речей, а також сушарку; забезпечити житлові приміщення належним обладнанням для зберігання та роздачі питної води.

4. Завершити облаштування камерних та допоміжних приміщень ДІЗО відповідно до нормативних вимог та не допускати поміщення засуджених до приміщень, у яких не забезпечено належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов.

5. Облаштувати у ДІЗО передбачені нормативами допоміжні приміщення, зокрема душову, приміщення для роздягання та одягання, зберігання чистого і брудного речового майна, а також окреме приміщення для приймання засуджених адміністрацією та медичними працівниками із забезпеченням конфіденційності медичних оглядів.

6. Забезпечити відвідування психологом засуджених, які перебувають у ДІЗО, з установленою періодичністю та належне документування таких відвідувань.

7. Забезпечити щоденне відвідування медичним працівником засуджених, які перебувають у ДІЗО, та внесення відповідних відомостей до журналу обліку відвідувань дисциплінарних приміщень.

8. Забезпечити наявність у крамниці установи передбаченого ПВР УВП асортименту товарів, а бібліотечний фонд укомплектувати текстами Європейських пенітенціарних правил та Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

9. Відновити належну роботу дезінфекційної камери та забезпечити проведення повного комплексу санітарної обробки засуджених, їхнього одягу і постільних речей відповідно до встановлених санітарно-протиепідемічних вимог.

10. Забезпечити засудженим можливість отримання перукарських послуг; обладнати душові перегородки у лазні засобами, що забезпечують приватність; належним чином облаштувати місце фельдшера для проведення тілесних оглядів та надання медичної допомоги.

11. Забезпечити проведення та належне документування санітарної обробки всіх засуджених, які прибувають до установи.

12. Припинити практику розміщення біля спальних місць засуджених поіменних карток із зазначенням відомостей про вчинені ними кримінальні правопорушення.

13. Вжити організаційних та кадрових заходів для укомплектування вакантних посад і забезпечення достатньої чисельності персоналу для належного виконання покладених на установу функцій.

14. Невідкладно забезпечити начальнику відділення соціально-психологічної служби доступ до підсистеми “КАСАНДРА” ЄРЗО, провести необхідні оцінки ризиків і потреб засуджених, забезпечити належне ведення щоденників індивідуальної роботи та системну індивідуалізовану соціально-виховну роботу відповідно до статей 123–124 КВК України.

15. Забезпечити засудженим реальну можливість користування глобальною мережею Інтернет відповідно до частини сьомої статті 110 КВК України, а не лише можливість здійснення відеодзвінків; забезпечити технічну можливість використання наявних пристроїв за призначенням та запровадити належний облік користування мережею Інтернет і створених для засуджених електронних поштових скриньок.

16. Привести визначені в установі місця для укриття у стан, що забезпечує реальний захист життя і здоров’я засуджених та персоналу під час повітряної тривоги й інших загроз воєнного характеру; забезпечити можливість безпечної евакуації, належні санітарно-побутові умови, достатню вільну площу та припинити використання приміщення укриття №1 як речового складу.

17. Провести комплексну перевірку організації праці засуджених, насамперед залучених до роботи на харчоблоці, зіставивши фактично виконувані роботи та тривалість роботи з договорами, табелями обліку робочого часу, графіками, розрахунковими документами, журналом контролю якості приготовленої їжі та журналом обліку інструменту й інвентарю.

18. Забезпечити достовірний і повний облік фактично відпрацьованого засудженими часу, дотримання встановленої тривалості робочого часу, права на щотижневий відпочинок та належну оплату всієї фактично виконаної роботи.

19. Організувати належний медичний контроль за особами, які працюють на харчоблоці, та забезпечити ведення відповідної документації щодо проведення передбачених медичних оглядів.

20. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у фельдшерському пункті №115 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” в місті Києві та Київській області.

21. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

22. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених.

23. Забезпечити дотримання вимог пункту 4 розділу I Порядку шляхом організації безперервного цілодобового чергування медичних працівників у фельдшерському пункті.

24. Припинити практику засвідчення лікарями стану здоров’я засуджених та осіб, узятих під варту, під час їх поміщення до ДІЗО/ПКТ та забезпечити дотримання вимог щодо медичної таємниці відповідно до статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” і Порядку.

25. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

26. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

27. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів.

28. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

29. Забезпечити фельдшерський пункт налоксоном у необхідній кількості для своєчасного надання невідкладної медичної допомоги у разі передозування опіоїдами.

30. Забезпечити належне збирання та зберігання медичних відходів у спеціально визначеному та належним чином облаштованому приміщенні, відокремленому від зон приймання та перебування пацієнтів.

---

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії.