Вже більше року ми з вами спостерігаємо за діями нового очільника Міністерства юстиції України Дениса Малюськи та його профільної заступниці Олени Висоцької . З позитиву відмічаємо, що нове керівництво внесло зміни до ПВР (правил внутрішнього розпорядку) , якими скасували деякі ( введені ще за часів Радянського союзу) безглузді заборони для ув’язнених та засуджених. Не розуміємо чому одночасно не позбавилися всіх інших безглуздих норм цих правил але позитивні зрушення нарешті почали відбуватися і за це подяка. Наприклад розширили перелік продуктів харчування які можуть родичі передавати посилками, передачами. Користуватися мультиварками для приготування їжі. Мати планшет. Не примушуватимуть тепер голити під ноль голову, а мати охайну зачіску та бороду. В карцерах не закривати на замок відкидні ліжка. Лікарям та адвокатам при відвідуванні установ мати при собі планшети та користуватися фотокамерою, фіксувати сліди фізичного насильства та інші порушення.

Щодо виконання новел законодавства, то на місцях, в деяких УВП (установах виконання покарань) ,керівництво  не спішить виконувати букву закона, не доводять до в’язнів що відбуваються зміни в законодавстві, а тим хто цікавиться трактують зміни не на користь засуджених. Все це відбувається через не чітке формулювання законодавчих змін та через те, що ці зміни не розтлумачуються авторами, а на наші запити не відповідають або якщо відповідають так не дають вичерпну відповідь. Але то таке, справа часу та наполегливості самих засуджених. На цьому позитив закінчується.

Всім відомо, що пенітенціарна система на державному рівні фінансується за остаточними можливостями. Нестачу коштів новий міністр вирішив компенсувати створивши платні камери в СІЗО, закриттям виправних центрів та розпродажем установ виконання покарань . Олена Висоцька зазначила, що засуджені із цих установ будуть переміщені до інших установ виконання покарань, з кращими умовами утримання, а персонал буде звільнений. Це, начебто дозволить оптимізувати систему, зменшити поточні та капітальні видатки на утримання великої системи кримінально-виконавчої служби.  Але купувати занедбані державні споруди ніхто не квапиться. Покупців більше цікавлять земельні ділянки в містах. Мабудь тому перелік установ які вже законсервували, а засуджених розвезли по іншим установам, збільшився ще на Бучанську ВК-85 ( в Бучанській ВК-85 розташований урологічний МОБ (міжобласна лікарня)), Чернігівську ВК-44 (в Чернігівській ВК-44 розташований дім малютки та налагоджене виробництво) та  Одеську ВК-14 ( раніше вже закрили ПВК- 51 і жіночу з дімом малютки ЧВК-74 . Всі три установи та СІЗО знаходяться фактично впритул одна до одної майже в центрі міста Одеса). Засуджених з цих колоній спішним порядком масово розвозять по іншим колоніям і не заваджує цьому епідемічна ситуація в країні та в усьому світові в цілому через Covid-19. Нагадаємо, що через пандемію Covid-19 спочатку Міністерство юстиції ввело заборону етапування, заборону побачень, заборону масових заходів, обмеження щодо відвідувань правозахисним та релігійним організаціям, але згодом дозволили етапування та масові режимні заходи такі, як обшуки, тощо. Рідні засуджених неодноразово пікетували Міністерство юстиції з вимогою дозволити побачення, через що начебто Мін’юст надав дозвіл але на умовах якщо рідні будуть робити собі та засудженому ПЛР тести, які коштують до 1000 гривень один. Тобто, начебто дозволили, але створили умови, які тяжко виконати через поганий матеріальний стан переважної кількості сімей чії родичі опинилися за гратами. Мін’юст вважає, що найвищі ризики занести хворобу в УВП становлять не загальні обшуки, не режимні заходи такі, як колективна ранкова фізична зарядка, загальна 3-4 разова в день перевірка , колективні строєві відвідування їдальні і нарешті масові етапування в інші установи через закриття колоній для продажу, а БАТЬКИ та ДІТИ засуджених які , на їх думку , можуть хворі приїхати на побачення до близьких та передати хворобу. Мін’юст так квапиться заробити кошти на продажу колоній, що не зважаючи на епідемію Covid-19 влаштовує масові перевезення засуджених по всій Україні при цьому переконують суспільство, що ризики розповсюдження хвороби несуть лише рідні, які приїдуть на побачення. До речі, амністію не приймають шостий рік а а Мін’юст особливо не наполягає на цьому питанні, яке безкоштовно розвантажить УВП.

Фіксуємо неймовірну наполегливість продати державне майно, але не бачимо зміни щодо порушень прав людини в найстрашніших виправних колоніях України таких як Бердянська ВК-77, Замкова ВК-58, Темнівська ВК-100, Олексіївська ВК-25 та інших. На керівних посадах цих концтаборів продовжують гребти кошти всім відомі садисти, підпільні міліонери , не зважаючи що ДБР розслідуює кримінальні справи по цим установам. Чому наприклад не закрити та не продати взагалі ту злощасну Бердянську ВК-77 а персонал звільнити ??? Адміністративні та жилі приміщення в цій установі в неналежному стані, каналізація в аварійному стані, декілька житлових корпусів визнано не придатними для утримання в’язнів, але там влаштували підпільне виробництво сіток (зі свідчень постраждалих). До цього саме розташування установи знаходиться в місці де постійно сильні холодні вітра, підвищена вологість. Через це багато в’язнів хворіють на легеневі, неврологічні та кожні захворювання.

Дивіться також:

Подпольная чистка рыбы: как зеки чистят бычков на зоне – Больше чем правда

Але  ЗВК-58 розташована в історичному монастирі Бернардинів і мабудь не цікава тому що це пам’ятка архітектури і продати її неможливо.

Харківська область, за переконанням правозахисників, лідер серед порушників прав людини в місцях позбавлення волі. Так, побут там на високому рівні, але створений він та підтримується нелюдським відношенням до засуджених. Рабовласники не перестають багатіти, жодної колонії в цьому регіоні не закривають, мабуть домовилися. Навпаки , заступник міністра Віталій Василик вирішив з Кернесом питання про виділення ділянки під будівництво нової сучасної УВП. Граючись з оптимізацієй УВП Денис Малюська не вважає на те, що для ресоціалізації осіб вчинивших кримінальне діяння важливо підтримувати соціальні зв’язки, а можливостей їздити на побачення та возити передачі з усієї України в Південно-східне міжрегіональне управління це величезний тягар для сімей засуджених.

Комерція, комерція, а де права людини пан Денис Малюська?

Дивіться також:

Бесплатная рабсила: как на зоне шьют подделки известных брендов — Больше чем правда

Тюремные схемы: как тюремщики зарабатывают на трудах уголовников – Больше чем правда

Тюремный феодал Крикушенко

Тюремні бариги