15.09.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших видів жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели) та рішення Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань”, групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Маневицька виправна колонія (№42)” (далі — МВК-42, установа, заклад, колонія).

Здійснено черговий плановий візит без попередження, під час якого досліджено всі об’єкти установи. Попередній візит відбувся 06.02.2023 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводився в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії за підтримки Данського інституту проти тортур — DIGNITY.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національного превентивного механізму), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Олег Цвілий — член громадської ради при Міністерстві юстиції України, керівник громадської організації “Захист в’язнів України”, має значний досвід моніторингових візитів, спеціалізується на питаннях катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.

За результатами моніторингового відвідування МВК-42 встановлено низку системних недоліків у дотриманні прав засуджених. Зокрема, виявлено порушення в організації роботи з новоприбулими засудженими у дільниці КДіР, неналежні матеріально-побутові умови у КДіР та ДІЗО/ПКТ, недостатній рівень приватності, природного освітлення та вентиляції, недоліки соціально-виховної роботи, лазне-прального обслуговування, організації побачень, а також значний некомплект персоналу.

Окремої уваги потребує реалізація права на працю та соціальний захист. Встановлено випадки тривалого систематичного залучення засуджених до безоплатних робіт на харчоблоці з посиланням на частину п’яту статті 118 КВК України. Виявлено також необхідність забезпечення належного персоніфікованого обліку оплати праці, ЄСВ та формування страхового стажу.

Фактично обмежено можливості користування Інтернетом: останній запис у відповідному журналі датований 30.07.2026 року, журнал відеодзвінків не ведеться, а з комп’ютерів інтернет-класу відсутній доступ до сайтів Харківської правозахисної групи (ХПГ) та ГО “Захист в’язнів України” (ЗВУ). Укриття перебуває у занедбаному стані, не обладнане вентиляцією, каналізацією, функціонуючим санвузлом та не має другого виходу.

У медичній частині встановлено кадровий дефіцит, недоліки в оформленні інформованої згоди пацієнтів, відсутність замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), проблеми з наданням психіатричної та психологічної допомоги, проведенням ПЛР-діагностики вірусного гепатиту C, реабілітацією осіб з інвалідністю, забезпеченням доступності для маломобільних осіб, використанням телемедицини, стоматологічною діагностикою та забезпеченням госпітальним майном.

Водночас позитивно відзначено проведення ремонтних робіт, оновлення житлових і санітарно-побутових приміщень, покращення умов для побачень, модернізацію системи опалення та окремих елементів матеріально-технічного забезпечення установи.

Загальна інформація

МВК-42 — установа виконання покарань середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

Заклад розташований за адресою: вулиця Андрія Снітка, 25, селище Маневичі, Камінь-Каширський район, Волинська область.

Історія державної установи “Маневицька виправна колонія (№42)” бере початок у 1958 році. Установу було організовано в березні 1958 року. У початковий період одночасно здійснювалося будівництво житлових та виробничих об’єктів, лазні, групової котельні та лозомеблевого цеху. У 1958 році на території колонії розпочала роботу середня школа, а в травні 1959 року було започатковано виробництво меблів із лози. Надалі одним із традиційних напрямів виробничої діяльності установи стала деревообробка.

На час візиту керівник установи — Олександр Васильович Музика.

До структури закладу входять адміністративні будівлі, чергова частина, житлова та виробнича зони, дільниця КДіР (карантину, діагностики і розподілу), відділення СПС (соціально-психологічної служби), приміщення ДІЗО/ПКТ (дисциплінарного ізолятора/приміщень камерного типу), їдальня та харчоблок, медична частина, лазне-пральний комплекс, приміщення для короткострокових і тривалих побачень, крамниця, клуб, бібліотека, навчальні приміщення, спортивні об’єкти, виробничі приміщення і майстерні, господарські та складські приміщення.

За даними адміністрації установи, штатна чисельність персоналу становить 329,2 посади, з яких 110 посад — додаткові. Фактична чисельність персоналу становить 198,5 посади. Некомплект персоналу становить 21 особу, з них 5 — середнього та старшого начальницького складу, 11 — рядового та молодшого начальницького складу, 5 — працівників вільного наймання. Планове наповнення закладу — 1062 особи. Фактична кількість осіб, які утримуються в установі, — 310, з них 19 ув’язнених та 291 засуджений. Протягом 2026 року до колонії прибуло 188 осіб. Протягом 2025 року померли 4 особи, у 2026 році — 1 засуджений.

На оперативно-профілактичному обліку перебувають: схильні до самогубства — 10 засуджених та 1 ув’язнений; схильні до членоушкодження — 4 засуджених та 1 ув’язнений; схильні до втечі — 4 засуджених; злісні порушники встановленого порядку відбування покарання — 33 засуджених та 2 ув’язнених. Протягом 2026 року 1 особу звільнено у зв’язку з тяжкою хворобою. Інвалідність I групи має 1 особа, II групи — 3 особи, III групи — 7 осіб. Протягом 2025 року зафіксовано 7 випадків тілесних ушкоджень під час перебування осіб в установі, протягом 2026 року — 6 випадків. У власному користуванні засуджених перебувають 122 планшети, зареєстровано 37 електронних адрес. Загалом налічується 38 відторгнутих осіб. За останні шість місяців зафіксовано 8 актів прокурорського реагування. У 2025 році зареєстровано одне кримінальне провадження за статтею 391 КК України, у 2026 році — одне.

Монітори опитали та поспілкувалися приблизно зі 160 засудженими під час відвідування житлових приміщень, відділень СПС, ДІЗО/ПКТ, виробничих приміщень і майстерень, медичної частини, харчоблоку, господарських та інших приміщень установи. Проводилися загальні розмови з наданням консультацій та відповідей на запитання, опитування щодо можливих порушень прав людини, а також індивідуальне спілкування з особами, у тому числі на умовах анонімності.

Позитивний досвід

Під час моніторингового відвідування позитивно відзначено проведення в установі комплексу ремонтних та господарських робіт, спрямованих на покращення умов тримання засуджених та оновлення матеріально-технічної бази.

Протягом досліджуваного періоду проведено ремонт дільниці карантину, діагностики і розподілу, житлових приміщень відділень соціально-психологічної служби та дільниці соціальної реабілітації. Виконувалися роботи із заміни покрівель, електропроводки, дверей та вікон, ремонту спальних приміщень і коридорів. Облаштовано місця проживання засуджених з урахуванням індивідуального простору, оновлено кімнати для приймання їжі, виховної роботи та психоемоційного розвантаження.

Позитивними є заходи з покращення санітарно-побутових умов. У санітарних приміщеннях встановлюються дверцята для забезпечення приватності, оновлюються системи водопостачання та сантехнічне обладнання, проводяться ремонти кімнат для вмивання. За кошти субвенції Маневицької селищної ради придбано та встановлено металопластикові вікна.

Проведено ремонти камерних приміщень ДІЗО та СІЗО, зокрема оновлено стіни, стелі та підлогу, частину дерев’яних вікон замінено на сучасні металопластикові конструкції.

Окремо слід відзначити покращення умов для підтримання засудженими соціально корисних зв’язків. Відремонтовано кімнату побачень підвищеного комфорту, оновлено сантехнічне обладнання та облаштовано сучасну душову зону. Для здійснення засудженими телефонних розмов установою придбано мобільні телефони.

Також проведено модернізацію системи опалення, здійснюється оновлення технічних засобів безпеки, пожежного обладнання та засобів зв’язку.

Загалом проведені в установі роботи свідчать про поступове оновлення її матеріально-побутової бази. Особливо позитивними з погляду забезпечення прав засуджених є заходи щодо покращення житлових і санітарно-побутових умов, забезпечення приватності, оновлення приміщень для соціально-виховної роботи та створення кращих умов для підтримання контактів із близькими.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник.

З метою планування зазначеної роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Відповідно до пункту 8 розділу II Положення про дільницю КДіР тримання засуджених в умовах ізоляції (карантину), з-поміж іншого, передбачає виконання програми ознайомлення засуджених з умовами та порядком відбування покарання.

Відповідно до пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР планування заходів програми ознайомлення новоприбулих засуджених здійснюється таким чином, щоб кожний член робочої групи відвідував дільницю КДіР не менше одного разу на тиждень.

Разом із тим встановлено, що проведення заходів, передбачених програмою ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, здійснюється з порушенням вимог щодо їх періодичності, зокрема обов’язку кожного члена робочої групи відвідувати дільницю КДіР не менше одного разу на тиждень.

Так, у період з 07.09.2026 року до 13.09.2026 року, відповідно до журналу обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації, заходи з новоприбулими засудженими проводили лише сім із десяти членів робочої групи, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР.

2. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входять медичний працівник та начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

3. Під час відвідування дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) зафіксовано практику залучення окремих засуджених до виконання функцій, пов’язаних із підтриманням порядку та контролем за поведінкою інших засуджених. Фактично адміністрація делегувала трьом засудженим (днювальним) повноваження щодо здійснення нагляду за новоприбулими засудженими та контролю за дотриманням ними вимог розпорядку дня, що є неприпустимим.

Зазначене суперечить вимогам абзацу третього пункту 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), а також пункту 2 розділу I Положення про дільницю КДіР.

Разом із тим у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві й доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму. Крім того, попри конкретні рекомендації, які раніше надавав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Як уже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає слабкіших ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України вжити всіх необхідних заходів, у тому числі законодавчого характеру, для того, щоб покласти край цій практиці. Жодний ув’язнений у жодній пенітенціарній установі країни не повинен мати владу над іншими ув’язненими. (CPT/Inf (2020) 40, пункт 27)

4. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не в повному обсязі відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутня низка приміщень, а саме: кімната виховної роботи; гардеробна; кімната побуту.

Відсутність зазначених приміщень та їх неналежне облаштування не забезпечують належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов тримання, ускладнюють підтримання належного санітарного стану та порядку, а також негативно впливають на процес адаптації новоприбулих засуджених до умов відбування покарання.

5. Санвузол у дільниці КДіР не обладнаний дверцятами та достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил, а також правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели).

6. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели) та Норм забезпечення житлове приміщення дільниці КДіР не забезпечене баком для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

7. У житловому приміщенні №3 дільниці КДіР моніторинговою групою встановлено наявність вікон, обладнаних матовим (затемненим) склом, що істотно обмежує проникнення денного світла до приміщення. Такі умови негативно впливають на психоемоційний стан засуджених та фактично позбавляють їх візуального контакту із зовнішнім середовищем.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 (а) Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели).

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет уже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів для перегляду конструкції вікон у камерах, щоб дозволити ув’язненим бачити те, що знаходиться поза межами камери. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

8. Під час відвідування дільниці КДіР встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номера телефону “гарячої лінії”, а також поштової та електронної адрес Державного бюро розслідувань та регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить вимогам пункту 6 розділу II ПВР УВП.

9. Облаштування приміщень ДІЗО/ПКТ не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов, що призводить до порушення прав засуджених осіб.

У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер є малими за розміром, розташовані на значній висоті та мають надмірну заґратованість, унаслідок чого доступ природного світла є обмеженим і недостатнім для забезпечення нормальних умов перебування. Зазначені умови створюють додатковий психологічний дискомфорт для засуджених та ув’язнених у зв’язку з обмеженим візуальним контактом із зовнішнім середовищем.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели).

10. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено роботу механічної вентиляції, що не відповідає вимогам правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели).

11. Санвузли в окремих камерних приміщеннях ДІЗО не обладнані дверцятами або достатніми перегородками, які забезпечували б можливість усамітнення під час користування санітарними приміщеннями, що не відповідає вимогам правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели).

Разом із тим у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Комітет закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема: утримувати всі місця розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, у належному ремонтному та гігієнічному стані; регулярно та часто проводити дезінсекцію; забезпечити достатній доступ природного освітлення та вентиляції у камерах; повністю обладнати внутрішні санітарні приміщення перегородками (тобто від підлоги до стелі). (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

12. У ДІЗО/ПКТ радіофікація забезпечена лише в загальному коридорі, при цьому засуджені не мають можливості самостійно вмикати, вимикати її або регулювати гучність. Натомість у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ радіофікація не функціонує, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та пункту 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели).

13. Під час відвідування камерних приміщень ДІЗО/ПКТ встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових та електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить вимогам пункту 6 розділу II ПВР УВП.

14. Згідно з абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, для проведення індивідуально-профілактичної роботи начальник відділення соціально-психологічної служби у разі поміщення/переведення засудженого та не рідше одного разу на тиждень відвідує ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК). За результатами відвідування ДІЗО, карцерів, ПКТ (ОК) він зобов’язаний робити відповідні відмітки у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань.

Разом із тим під час перевірки журналу обліку відвідувань ДІЗО/ПКТ представниками адміністрації установи виконання покарань встановлено відсутність записів про відвідування начальником відділення соціально-психологічної служби №6 засудженого К., який перебував у ДІЗО на загальних підставах, у період з 07.09.2026 року до 13.09.2026 року.

Зазначене може свідчити про невиконання начальниками відділення соціально-психологічної служби та дільниці КДіР встановленого обов’язку щодо проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженим, поміщеним до ДІЗО, а також про неналежну організацію соціально-виховної та психологічної роботи.

15. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не було видано копії рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Комітет рекомендував вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

16. Площа окремих прогулянкових двориків є недостатньою для забезпечення повноцінної фізичної активності засуджених. Крім того, вони перекриті решіткою або металевою сіткою, що створює психологічний тиск та обмежує відчуття простору.

Разом із тим Комітет неодноразово рекомендував переглянути конструкцію та розмір прогулянкових двориків, “звідки в кращому випадку відкривається вид на небо” (CPT/Inf (2014) 15) пункти 122, 127).

17. В установі не функціонує дільниця посиленого контролю (далі — ДПК). Водночас ДПК є структурною дільницею виправної колонії середнього рівня безпеки, а порядок тримання засуджених у такій дільниці передбачений статтею 97 КВК України та іншими нормативно-правовими актами.

18. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб.

Так, у порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.06.2012 року за №947/21259 (далі — Положення про організацію лазне-прального обслуговування), в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим.

19. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової ДІЗО/ПКТ не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

20. У порушення пункту 2.11 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування у приміщеннях лазні та пральні належним чином не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

21. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки.

Разом із тим згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні працівники, які перебувають у безпосередньому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

22. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 22 засуджених потребують оформлення паспорта громадянина України, 10 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатню роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

23. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією установи, протягом 2026 року в державній установі “Маневицька виправна колонія (№42)” засудженим було надано 81 короткострокове побачення, з яких 11 проводилися у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Комітет наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення (наприклад, за столом) мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

24. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу в установі станом на 15.09.2026 року становить 21 штатну одиницю.

Водночас у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент у місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинним змінам персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

25. Під час моніторингового відвідування оглянуто приміщення, визначене в установі як укриття. Вхід до нього позначений відповідним покажчиком. У приміщенні встановлено лави для розміщення людей та наявні вогнегасники.

Водночас укриття перебуває у занедбаному стані. На стінах та стелі наявні значні пошкодження, відшарування оздоблювального покриття та сліди вологи; підлога перебуває у незадовільному стані. Приміщення не обладнане системою вентиляції та не має каналізації.

У приміщенні встановлено унітаз, однак він не підключений до системи каналізації та фактично є нефункціональним. Таким чином, санвузол в укритті фактично відсутній, а можливість задоволення природних потреб осіб під час перебування в укритті не забезпечена.

Крім того, укриття має лише один вихід; другий (аварійний) вихід відсутній.

За сукупністю встановлених обставин — відсутності вентиляції, каналізації, функціонуючого санвузла та другого виходу, а також загального занедбаного стану приміщення — наявне в установі укриття не забезпечує належних умов для безпечного та тривалого перебування в ньому засуджених під час повітряної тривоги чи виникнення іншої загрози.

26. Під час моніторингового відвідування встановлено, що в установі обладнано окремий інтернет-клас, у якому для користування засудженими наявні три комп’ютери. На дверях приміщення розміщено графік роботи інтернет-класу. Адміністрацією ведеться “Журнал обліку надання засудженим доступу до глобальної мережі Інтернет”.

Дослідження зазначеного журналу засвідчило, що останній запис про користування засудженими мережею Інтернет датований 30.07.2026 року. Подальші сторінки журналу на момент моніторингового відвідування не містили записів. Отже, упродовж більш ніж півтора місяця документально не зафіксовано жодного випадку надання засудженим доступу до мережі Інтернет.

Журнал обліку здійснення засудженими відеодзвінків в установі не ведеться. Відповідно, документальний облік використання засудженими відеозв’язку, зокрема кількості таких дзвінків та періодичності користування цією можливістю, відсутній.

Під час безпосередньої перевірки роботи комп’ютерного обладнання в інтернет-класі моніторинговою групою також встановлено відсутність доступу до вебсайтів Харківської правозахисної групи (ХПГ) та громадської організації “Захист в’язнів України” (ЗВУ): під час спроби відкрити відповідні вебресурси доступ до них із комп’ютерів інтернет-класу був відсутній.

Таким чином, попри наявність в установі обладнаного інтернет-класу з трьома комп’ютерами та затвердженого графіка його роботи, документально зафіксоване користування засудженими мережею Інтернет фактично припинилося після 30.07.2026 року, облік відеодзвінків не ведеться, а з комп’ютерів, призначених для користування засудженими, відсутній доступ до вебсайтів ХПГ та ЗВУ. Зазначені обставини свідчать про фактичні обмеження реалізації засудженими передбаченої законодавством можливості користування глобальною мережею Інтернет та засобами відеозв’язку.

27. Під час моніторингового відвідування окрему увагу приділено дотриманню права засуджених на працю та соціальний захист. Моніторинговою групою досліджено надані адміністрацією трудові договори, цивільно-правові договори (ЦПД), табелі обліку використання робочого часу, відомості щодо нарахування заробітної плати, податкову звітність, платіжні документи щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), поіменні списки засуджених, залучених до праці, документи з охорони праці, журнали медичного огляду, видачі колючо-ріжучих предметів, якості готової їжі та погодинних перевірок харчоблока. Документальні відомості зіставлялися з фактичними обставинами, встановленими під час огляду робочих об’єктів, та інформацією, отриманою під час конфіденційного спілкування із засудженими.

За даними адміністрації, працевлаштовано загалом 80 осіб: за трудовими договорами — 6, за цивільно-правовими договорами — 74.

Під час конфіденційного спілкування встановлено, що засуджений Б. працює у цеху №4 близько чотирьох місяців, Л. у цеху №6 — близько двох місяців, К. — близько двох місяців, П. у РМЦ — близько дев’яти місяців. Щодо цих осіб під час дослідження наданого масиву документації не вдалося сформувати повний персоніфікований ланцюг “правова підстава залучення до праці — облік фактично відпрацьованого часу або виконаного обсягу робіт — нарахована заробітна плата чи винагорода — нарахований і сплачений ЄСВ”. За таких обставин наявність у матеріалах загальних документів про перерахування установою ЄСВ за спецконтингент не є достатньою для висновку про сплату внеску саме щодо кожного із зазначених засуджених та зарахування відповідних періодів до їхнього страхового стажу. Закон України №2464-VI регулює базу нарахування та сплату ЄСВ, однак для оцінки соціальних прав конкретної особи необхідні саме персоніфіковані відомості.

Окремо досліджено працю засуджених, залучених до господарського обслуговування. Відповідно до наданого поіменного списку засуджений Б. зазначений пекарем, М. — кочегаром, С. — кухарем, К. — банщиком, Л. — робітником їдальні, Л. — підсобним робітником за трудовими договорами. Окремо установою застосовуються цивільно-правові договори. Таким чином, під час моніторингу встановлено дві договірні форми оформлення оплачуваної праці — трудові договори та ЦПД, поряд із залученням частини засуджених до безоплатних робіт на підставі частини п’ятої статті 118 КВК України.

Документи щодо господарської обслуги дають можливість простежити персоніфікований облік праці окремих засуджених. Зокрема, у табелях за серпень 2026 року щодо Б., К. та Л. відображено по 21 робочому дню та 168 годин. Аналогічні показники — 21 день та 168 годин — містяться у персональному табелі Л. Щодо К., який відповідно до документів розпочав роботу лазником у середині серпня, відображено неповний робочий місяць. Це загалом кореспондує з датою укладення його договору — 14.08.2026 року.

Надана відомість заробітної плати за серпень 2026 року дала змогу зіставити табельний облік з оплатою праці. Б. за 21 робочий день нараховано 9338,76 грн, К. — 9684,64 грн, Л. — 8647 грн, Л. — 8647 грн. К. за неповний місяць нараховано 4941,14 грн. У відомості також відображено ПДФО, військовий збір, інші утримання, суми, що підлягають зарахуванню на особові рахунки, та нарахований ЄСВ. Зокрема, щодо Б. відображено ЄСВ у сумі 2054,53 грн, К. — 2130,62 грн, К. — 1087,05 грн, Л. та Л. — по 1902,34 грн. Отже, стосовно цієї частини господарської обслуги документи дають змогу простежити взаємозв’язок між оформленням праці, табельним обліком, нарахуванням заробітної плати та ЄСВ.

Водночас наявність відомостей про нарахований ЄСВ та загальних платіжних документів про його перерахування не дає підстав автоматично стверджувати, що відповідний місяць уже відображено у страховому стажі конкретної особи. Для остаточного підтвердження цього необхідне зіставлення з персоніфікованими відомостями реєстру застрахованих осіб. Тому результати моніторингу дають змогу підтвердити документальне нарахування ЄСВ щодо названих осіб, але питання фактичного відображення відповідних періодів у їхньому страховому стажі потребує перевірки за даними персоніфікованого обліку. Закон України №2464-VI станом на 2026 рік є чинним і визначає правові засади нарахування та обліку ЄСВ.

Особливої уваги потребує фактична організація роботи харчоблока. На момент відвідування там фактично перебували та виконували роботи 12 засуджених. За отриманою під час моніторингу інформацією, лише троє з них були працевлаштовані з оплатою праці, тоді як дев’ять осіб залучалися до робіт без оплати з посиланням на частину п’яту статті 118 КВК України.

Застосування зазначеної норми не може розглядатися як універсальна підстава для систематичного використання безоплатної праці. Частина п’ята статті 118 КВК України передбачає можливість залучення засуджених без оплати праці лише до визначених законом робіт — з благоустрою колоній і прилеглих територій, поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. При цьому закон встановлює додаткові гарантії: таке залучення здійснюється, як правило, у порядку черговості, у неробочий час і не більш як на дві години на день.

Саме тому встановлені під час відвідування обставини щодо окремих засуджених викликають обґрунтовані питання щодо відповідності фактичної практики зазначеним законодавчим обмеженням. М. залучений до роботи у рибному цеху з посиланням на частину п’яту статті 118 КВК України. Ч. близько місяця безоплатно здійснює роздачу першої страви. К., за отриманою інформацією, близько трьох років виконує безоплатні роботи із заготівлі харчових продуктів для СІЗО. Найбільш суттєвими є відомості щодо П., який має III групу інвалідності. За його повідомленням, протягом приблизно шести місяців він працює без оплати щоденно з 06:00 до 20:00, а правовою підставою такого залучення зазначається частина п’ята статті 118 КВК України. Крім того, систематичне виконання однією особою протягом місяців постійної функції свідчить про наявність фактичних ознак оплачуваної праці, яка відповідно до статей 118 та 120 КВК України має бути належно оформлена та оплачена.

Окремо зафіксовано обставини праці Ю. Під час конфіденційного спілкування він повідомив, що другий тиждень щоденно чистить картоплю приблизно з 06:00 до 20:00. Водночас у журналі видачі колючо-ріжучих предметів за 14.09.2026 року зафіксовано отримання ним ножа о 06:30 та його повернення о 21:30. Сам по собі цей запис не доводить безперервної 15-годинної роботи, однак є об’єктивним документальним індикатором, який узгоджується з повідомленням засудженого про значну тривалість щоденної зайнятості. За таких обставин необхідними є достовірний облік фактично відпрацьованого часу та перевірка правової підстави й оплати виконуваної ним роботи.

Відповідно до статті 119 КВК України тривалість робочого часу засуджених не повинна перевищувати норму, встановлену законодавством про працю. Стаття 50 КЗпП України визначає нормальну тривалість робочого часу — не більше 40 годин на тиждень, а роботодавець зобов’язаний вести облік робочого часу, зокрема понаднормових робіт. Статті 66–67 КЗпП України встановлюють гарантії часу відпочинку та вихідних днів. Тому повідомлення про систематичну роботу з раннього ранку до вечора, особливо щоденно і без вихідних, не можуть залишатися поза належним документальним обліком та правовою оцінкою.

Додатковим джерелом для перевірки фактичної роботи є журнал якості готової їжі. Засуджений С. систематично зазначається в ньому як особа, яка приготувала страву. За отриманою інформацією, до нього відповідні функції виконував К., який надалі вибув з установи. Ця обставина узгоджується з тим, що К. зазначений у табелі та відомості заробітної плати за серпень 2026 року, тоді як С. зазначений в актуальному поіменному списку за трудовим договором від 08.09.2026 року. Отже, ці документи радше відображають зміну працівника у часі, а не суперечність між обліковими даними.

Журнал медичного огляду також містить щоденні записи щодо восьми осіб, які проходять огляд у зв’язку з роботою на харчоблоці. Такі записи самі по собі не є табелем і не доводять конкретної тривалості робочого дня, проте є додатковим джерелом для встановлення кола осіб, систематично залучених до відповідних робіт.

Водночас ведення журналу погодинних перевірок харчоблока не забезпечує достовірного відображення фактичної ситуації. На момент безпосереднього огляду моніторинговою групою на харчоблоці перебували 12 засуджених, тоді як у журналі систематично зазначалася наявність лише трьох осіб. Така розбіжність ставить під сумнів можливість використання цього журналу як достовірного джерела обліку фактичної присутності осіб, залучених до праці, та ускладнює контроль за реальною тривалістю їхньої роботи і дотриманням часу відпочинку.

Окремого аналізу потребує практика укладення із засудженими цивільно-правових договорів. Сам факт застосування ЦПД не дає підстав вважати такі відносини неправомірними. Водночас під час оцінки кожного договору необхідно зіставляти його предмет із фактично виконуваною роботою. Для цивільно-правових відносин визначальним є виконання обумовленої роботи та отримання її результату, тоді як систематичне виконання протягом тривалого часу постійної трудової функції за встановленим режимом, на визначеному робочому місці та під організаційним контролем потребує оцінки щодо відповідності обраної форми договору фактичному змісту відносин. У наданих матеріалах щодо засуджених, оформлених за ЦПД, відсутнє персоніфіковане зіставлення договорів, актів виконаних робіт, фактичних обсягів і тривалості роботи, нарахованої винагороди та ЄСВ.

Таким чином, досліджена документація свідчить про наявність в установі практики оформлення частини засуджених за трудовими договорами з веденням табельного обліку, нарахуванням заробітної плати, здійсненням передбачених законом утримань та нарахуванням ЄСВ. Поряд із цим використовуються цивільно-правові договори, відповідність яких фактичному характеру виконуваних робіт має оцінюватися індивідуально.

Водночас найбільш суттєві ризики для трудових і соціальних прав встановлено у практиці залучення засуджених до безоплатних робіт на харчоблоці з посиланням на частину п’яту статті 118 КВК України. Отримані відомості про багатомісячне, а в окремому випадку — багаторічне виконання одними й тими самими особами постійних функцій, а також повідомлення про щоденну роботу, яка істотно перевищує дві години, не узгоджуються з передбаченим законом допоміжним характером таких робіт, принципом черговості та встановленим обмеженням їх тривалості.

Під час моніторингу встановлено неповноту персоніфікованого документування праці окремих засуджених. У досліджених документах не в усіх випадках одночасно містилися відомості, які дають змогу простежити правову підставу залучення конкретної особи до праці, фактично виконувану нею роботу та її тривалість, нараховану заробітну плату або винагороду, здійснені утримання, нарахування і сплату ЄСВ та відображення відповідного періоду в персоніфікованому обліку для формування страхового стажу.

Встановлено також розбіжності між фактичною зайнятістю засуджених та її документальним відображенням. Зокрема, на харчоблоці під час моніторингового відвідування фактично працювали 12 засуджених, тоді як у журналі погодинних перевірок було зазначено лише трьох осіб. Під час конфіденційного спілкування окремі засуджені повідомили про щоденну роботу з 06:00 до 20:00, у тому числі без вихідних. Водночас частина засуджених, які фактично виконували роботи на харчоблоці, була залучена до безоплатних робіт на підставі частини п’ятої статті 118 КВК України.

Таким чином, щодо частини досліджених осіб документація не містила повного персоніфікованого відображення всіх складових їх залучення до праці: правової підстави залучення, фактично виконуваної роботи та її тривалості, нарахованої заробітної плати або винагороди, здійснених утримань, нарахування та сплати ЄСВ і відображення відповідного періоду в персоніфікованому обліку для формування страхового стажу.

Медична частина №42 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях

Завідувач медичної частини №42 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях (далі — медична частина) — Маковецький Андрій Адамович.

На час відвідування у штаті медичної частини неукомплектовані посади: лікаря загальної практики — сімейної медицини — 0,5 штатної одиниці; клінічного психолога — 0,5 штатної одиниці; лікаря з ультразвукової діагностики — 0,25 штатної одиниці; лікаря-інфекціоніста — 0,25 штатної одиниці.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. У порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення і на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаної інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування у п’яти з восьми пацієнтів, які перебували у стаціонарі медичної частини.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнтів на застосування щодо них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій доповіді Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет). (CPT/Inf (93) 12-part) пункт 47)

2. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, участь у групах взаємодопомоги тощо.

Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, а відповідне медичне обслуговування було доступним в усіх установах. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися з належними психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які мають пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86)

3. У штаті медичної частини вакантна посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання засудженим медичної допомоги у сфері психічного здоров’я.

Комітет у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для залучення клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди й у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі — оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу. (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85)

4. У порушення вимог пункту 8 глави 5 глави 2 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у стаціонарі медичної частини відсутній облаштований ізолятор для осіб із розладами психіки, які становлять небезпеку для оточення.

5. Моніторинговою групою встановлено випадки, коли лікар-психіатр проводить психіатричні огляди пацієнтів без належного оформлення письмової інформованої згоди. Зокрема, усупереч вимогам Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 року №970, встановлено, що в медичній документації, зокрема в медичній карті амбулаторного хворого форми №025/о, відсутня підписана пацієнтом інформована згода на проведення психіатричного огляду.

6. В окремих палатах медичної частини під час моніторингового візиту зафіксовано вікна зі склоблоків, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщень. Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели).

У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Комітет уже звертав на це увагу та рекомендував вжити заходів для перегляду конструкції вікон у камерах, щоб дозволити ув’язненим бачити те, що знаходиться поза межами камери. (CPT/Inf (2020) 40) пункт 48).

7. Санвузли в окремих палатах, зокрема в палаті для лікування соматичних хворих №3, не обладнані дверцятами, які забезпечували б можливість усамітнення під час користування санітарними приміщеннями, що не відповідає вимогам правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели).

8. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C — станом на 15.09.2026 року таких осіб було 20 — проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим своєчасно не підтверджується діагноз та не призначається необхідна противірусна терапія.

Такі обставини можуть призвести до погіршення стану здоров’я пацієнтів і сприяти поширенню інфекції серед засуджених та ув’язнених осіб.

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 11 особами з інвалідністю, з них: I групи — 1 особа, II групи — 3 особи, III групи — 7 осіб.

Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особам з інвалідністю не забезпечується належне проведення діагностичних, лікувальних та реабілітаційних заходів з урахуванням наявних стійких порушень функцій організму, зумовлених захворюваннями та наслідками травм, що спричиняють обмеження життєдіяльності.

Під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що 2 особи з інвалідністю не мають індивідуальної програми реабілітації (далі — ІПР). Відсутність ІПР унеможливлює належне забезпечення визначених нею заходів та рекомендацій, необхідних для підтримання і відновлення порушених функцій організму.

10. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено належних умов для перебування осіб з інвалідністю.

11. У порушення вимог пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

13. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги.

14. У порушення вимог Норм належності постільних речей, спеціального одягу та спеціального взуття (інвентарного майна) для засуджених, які проходять лікування у лікувально-профілактичних закладах, закладах на правах лікувальних та в медичних частинах при установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5, засуджені особи не отримують госпітальне майно (костюм, халат та капці госпітальні). Засуджені перебувають у стаціонарі у повсякденному одязі, іноді користуються власною постільною білизною.

15. У порушення вимог Правил пожежної безпеки приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації:

1. Забезпечити належне виконання програми ознайомлення новоприбулих засуджених у дільниці КДіР, участь усіх членів робочої групи з установленою періодичністю та привести склад робочої групи у відповідність до нормативних вимог.

2. Припинити практику покладення на засуджених функцій нагляду за іншими засудженими, контролю за їхньою поведінкою та дотриманням ними розпорядку дня.

3. Привести матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР у відповідність до встановлених норм: облаштувати передбачені нормативами приміщення, забезпечити приватність санвузла, постійний доступ до питної води та належне природне освітлення житлових приміщень.

4. Розмістити у КДіР та ДІЗО/ПКТ у доступному для засуджених місці передбачену законодавством інформацію про номери телефонів “гарячих ліній”, поштові та електронні адреси відповідних державних органів та установ системи безоплатної правничої допомоги.

5. Забезпечити у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ належний рівень природного освітлення, роботу механічної вентиляції, приватність під час користування санвузлами та функціонування радіофікації з можливістю її використання засудженими.

6. Забезпечити систематичне відвідування засуджених, які перебувають у ДІЗО/ПКТ, начальниками відповідних відділень соціально-психологічної служби з установленою законодавством періодичністю та належне документування таких відвідувань.

7. Забезпечити вручення засудженим копій рішень про застосування дисциплінарних стягнень із зазначенням можливості та порядку їх оскарження, а також інформування про право на правничу допомогу.

8. Забезпечити належні умови для щоденних прогулянок засуджених у ДІЗО/ПКТ, у тому числі достатній простір для фізичної активності та максимально можливий доступ до відкритого простору і природного світла.

9. Забезпечити функціонування передбаченої структурою виправної колонії середнього рівня безпеки дільниці посиленого контролю відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства.

10. Забезпечити належне лазне-пральне обслуговування засуджених: надання перукарських послуг, справну роботу примусової припливно-витяжної вентиляції та приватність під час користування душовими.

11. Забезпечити дотримання персоналом установлених вимог щодо максимально прихованого носіння спеціальних засобів під час безпосереднього контакту із засудженими.

12. Забезпечити своєчасне оформлення та поновлення засудженим паспортів громадянина України, РНОКПП та інших особистих документів, необхідних для реалізації їхніх прав та підготовки до звільнення.

13. Забезпечити проведення короткострокових побачень, як правило, у відкритих умовах; безконтактний формат застосовувати як виняток на підставі обґрунтованого рішення з урахуванням індивідуальної оцінки ризику.

14. Вжити заходів щодо укомплектування вакантних посад та забезпечення достатньої чисельності персоналу для належного виконання покладених на установу функцій.

15. Привести приміщення, визначене як укриття, у належний технічний та санітарний стан, забезпечити його вентиляцією, каналізацією, функціонуючим санвузлом та другим (аварійним) виходом.

16. Забезпечити засудженим фактичну можливість регулярного користування глобальною мережею Інтернет та відеозв’язком, належне ведення відповідної облікової документації та доступ з комп’ютерів інтернет-класу до вебсайтів ХПГ і ЗВУ.

17. Забезпечити належне оформлення праці кожного засудженого, повний і достовірний облік фактично відпрацьованого часу, у тому числі роботи у вихідні дні та понад установлену тривалість робочого часу, належне нарахування і виплату заробітної плати або винагороди, нарахування та сплату ЄСВ і формування страхового стажу.

18. Забезпечити залучення засуджених до безоплатних робіт на підставі частини п’ятої статті 118 КВК України виключно у визначених законом випадках, у порядку черговості, у неробочий час та не більше двох годин на день. Не допускати систематичного виконання засудженими постійних трудових функцій без належного оформлення та оплати праці.

19. Забезпечити достовірне ведення документації щодо роботи засуджених на харчоблоці з відображенням усіх фактично залучених осіб, реальної тривалості їхньої роботи та дотримання встановленого часу відпочинку.

20. Забезпечити застосування цивільно-правових договорів відповідно до фактичного характеру виконуваних засудженими робіт; у випадках систематичного виконання постійної трудової функції забезпечити належне оформлення трудових відносин, облік робочого часу, оплату праці та соціальне страхування.

21. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у медичній частині №42 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

22. Забезпечити укомплектування штату медичної частини медичним персоналом відповідно до потреб.

23. Забезпечити отримання інформованої згоди пацієнтів на обстеження та лікування у встановленій формі.

24. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки відповідно до встановлених вимог.

25. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії особами з діагностованими психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів.

26. Забезпечити приведення вікон окремих палат медичної частини у відповідність до вимог Європейських пенітенціарних правил та Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели) шляхом заміни склоблоків на віконні конструкції, які забезпечують належне природне освітлення приміщень та можливість бачити зовнішній простір.

27. Забезпечити обладнання санвузлів у палатах медичної частини дверцятами, що забезпечують належне усамітнення осіб під час користування санітарними приміщеннями, відповідно до вимог Європейських пенітенціарних правил та Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правил Мандели).

28. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

29. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

30. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для направлення лікарями запитів на телемедичне консультування.

31. Забезпечити виконання вимог пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

32. Забезпечити всім особам із підозрою на вірусний гепатит С доступ до ПЛР-тестування у найкоротші строки та організувати необхідне противірусне лікування осіб із підтвердженим діагнозом.

33. Забезпечити медичну частину госпітальним майном (костюмами, халатами та капцями госпітальними).

34. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

35. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.