12.08.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Полицька виправна колонія (№76)” (далі — ПВК-76, установа, заклад, колонія). Візит здійснено у плановому порядку без попередження, оглянуто всі об’єкти установи.

Попередній візит відбувся 20.12.2024 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проводиться в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії за підтримки Данського інституту проти катувань — DIGNITY.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ (Національний превентивний механізм), член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Артемій Шумний — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.

Під час моніторингового візиту до ПВК-76 відзначено позитивні зміни, пов’язані з проведенням ремонтних та відновлювальних робіт у житлових, побутових, спортивних і службових приміщеннях установи, облаштуванням індивідуального простору для засуджених та оновленням окремих об’єктів інфраструктури.

Водночас моніторинговою групою виявлено комплекс порушень і системних недоліків у забезпеченні прав засуджених та осіб, узятих під варту. Вони стосуються організації приймання новоприбулих засуджених і роботи дільниці КДіР, неналежних матеріально-побутових та санітарно-гігієнічних умов у ДІЗО/ПКТ, секторі для тримання осіб, узятих під варту, ДПК та СПС, недостатнього природного освітлення та вентиляції, відсутності приватності санітарних приміщень, питної води та належного лазне-прального обслуговування. Встановлено недоліки у проведенні соціально-виховної та психологічної роботи, дисциплінарних процедурах, організації короткострокових побачень, забезпеченні доступу до Інтернету і відеозв’язку, а також відсутність належного укриття цивільного захисту.

Окрему увагу приділено організації праці засуджених. Виявлено ознаки невідповідності фактичної тривалої та систематичної зайнятості її оформленню цивільно-правовими договорами, значні розбіжності у задокументованих розмірах винагороди, повідомлення про неоплачувану працю, суперечності в обліку робочого часу, недоліки у сфері охорони праці та ризики для належного формування страхового стажу. Опитування працівників установи та засуджених до довічного позбавлення волі щодо застосування підсистеми “КАСАНДРА” ЄРЗО засвідчило недостатню поінформованість засуджених про процедуру та результати оцінки ризиків, а також відсутність достатньо чіткого й однакового розуміння окремих елементів цієї процедури персоналом.

У діяльності медичної частини №76 встановлено недоліки у веденні медичної документації та фіксації тілесних ушкоджень, забезпеченні медичної конфіденційності, наданні допомоги особам із психічними розладами та опіоїдною залежністю, інфекційному контролі, діагностиці вірусного гепатиту С, забезпеченні потреб осіб з інвалідністю, стоматологічній і телемедичній допомозі, а також у дотриманні вимог щодо зберігання медичних виробів і пожежної безпеки.

Сукупність виявлених проблем потребує вжиття комплексних організаційних, матеріально-технічних та управлінських заходів для приведення умов тримання і практики діяльності установи у відповідність до вимог національного законодавства та міжнародних стандартів поводження з особами, позбавленими волі.

Загальна інформація

Державна установа “Полицька виправна колонія (№76)” (ПВК-76) є установою виконання покарань середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 30.10.2020 року №3789/5 в установі створено сектор максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, у багатомісних приміщеннях камерного типу.

Історія установи бере початок у 1962 році. Її створення було пов’язане, зокрема, з використанням місцевої сировинної бази та організацією виробництва із залученням праці засуджених. У перші десятиліття діяльності значне місце у виробничій структурі установи посідали видобування та переробка базальтового каменю, а надалі виробнича база поступово розширювалася та модернізувалася. Упродовж наступних десятиліть змінювалися організаційна структура, режим та виробнича спеціалізація закладу. У 1987 році режим установи було змінено із загального на посилений, а у 1999 році вона отримала назву “Полицька виправна колонія”. Надалі установа функціонувала в системі виконання кримінальних покарань України, а у 2020 році в її структурі було створено сектор максимального рівня безпеки для тримання чоловіків, засуджених до довічного позбавлення волі.

До структури установи входять чергова частина, житлова та виробнича зони, дільниця карантину, діагностики і розподілу, дисциплінарний ізолятор, приміщення камерного типу, відділення соціально-психологічної служби, медична частина та сектор максимального рівня безпеки для засуджених до довічного позбавлення волі, а також адміністративні приміщення.

Станом на день візиту планове наповнення ПВК-76 становило 1421 особу. На день моніторингового відвідування в установі перебували 339 засуджених. Окремо в дільниці СІЗО трималися 5 осіб. Засуджені були розподілені між 6 діючими відділеннями соціально-психологічної служби (СПС). Штатна чисельність персоналу установи становила 211,5 посади, фактична чисельність — 182,75 посади. Таким чином, некомплект персоналу становив 28,75 посади, або близько 13,6% штатної чисельності. Штатом установи передбачено 2 посади психологів.

Протягом 2026 року до установи прибув 121 засуджений (97 — уперше) і 15 ув’язнених. У 2026 році в установі померли 2 особи. На профілактичному обліку як схильні до самогубства перебували 9 осіб, до членоушкодження — 7 осіб. Як злісні порушники встановленого порядку відбування покарання обліковувалися 22 засуджених. У 2026 році зафіксовано 1 випадок самогубства.

Серед осіб, які перебували в установі, 15 мали встановлену інвалідність: осіб з інвалідністю I групи не було, II групи — 2, III групи — 13. Упродовж 2026 року у зв’язку з тяжким захворюванням було звільнено 2 засуджених. У 2026 році скарг щодо неналежних умов тримання або неналежного надання медичної допомоги не зареєстровано. Водночас протягом 2026 року зафіксовано 11 випадків тілесних ушкоджень під час перебування осіб в установі. У власному користуванні засуджених перебували 228 планшетів, 8 засуджених мали зареєстровані адреси електронної пошти.

Позитивний досвід

Під час моніторингового відвідування відзначено проведення в установі комплексу ремонтних та відновлювальних робіт, спрямованих на поліпшення матеріально-побутових умов тримання засуджених та оновлення окремих об’єктів інфраструктури.

У спальному приміщенні відділення СПС проведено ремонт та здійснено облаштування індивідуального простору для засуджених. Такий підхід сприяє забезпеченню більш належних побутових умов та приватності осіб під час їхнього перебування у житлових приміщеннях. Проведено фасадні та відновлювальні роботи у будівлі дільниці карантину, діагностики і розподілу (КДіР), зокрема відновлено спальне приміщення після пожежі. Також проведено ремонт спортивної зали для засуджених та забезпечено її спортивним інвентарем, що створює належніші умови для фізичної активності та організації дозвілля. Окремо слід відзначити проведення капітального ремонту покрівлі будівлі молитовного будинку. Відновлено також будівлю їдальні для засуджених, пошкоджену внаслідок пожежі: проведено капітальний ремонт та фасадні роботи.

Позитивні зміни зафіксовано й у функціонуванні крамниці для засуджених, де проведено капітальний ремонт, придбано нові меблі та обладнання.

У межах запровадження пілотного проєкту щодо організації нагляду за засудженими та забезпечення правопорядку за принципами організації несення служби, що застосовуються в Республіці Польща, завершено ремонт службових приміщень, зокрема кабінету психолога та чергової частини. Зазначені заходи свідчать про поступове оновлення інфраструктури установи та створення належніших умов як для засуджених, так і для виконання персоналом професійних обов’язків.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями.

Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5 (далі — Положення про дільницю КДіР), з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник.

З метою планування зазначеної роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Відповідно до пункту 8 розділу II Положення про дільницю КДіР тримання засуджених в умовах ізоляції (карантину), серед іншого, передбачає виконання програми ознайомлення засуджених з умовами та порядком відбування покарання.

Відповідно до пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР планування заходів програми ознайомлення новоприбулих засуджених здійснюється таким чином, щоб кожний член робочої групи відвідував дільницю КДіР не менше одного разу на тиждень.

Разом із тим під час конфіденційного спілкування із засудженими та аналізу службової документації моніторингова група встановила, що заходи, передбачені програмою ознайомлення новоприбулих засуджених, систематично не виконуються.

Відсутність належної організації зазначеної роботи підтверджується, зокрема, записами у журналі обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації.

Так, 28.07.2026 року до установи прибули 9 засуджених. Відповідно до записів у журналі обліку відвідування дільниці КДіР протягом 14 днів їхнього перебування у дільниці було проведено лише три заходи, передбачені програмою ознайомлення.

Таким чином, встановлені обставини можуть свідчити про неналежне виконання вимог щодо організації та проведення заходів програми ознайомлення новоприбулих засуджених, а також про недотримання встановленої періодичності роботи членів робочої групи з новоприбулими засудженими.

2. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входить начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

3. Моніторинговою групою встановлено, що умови тримання новоприбулих засуджених в умовах ізоляції (карантину) не відповідають вимогам пункту 1 розділу V Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП).

У зв’язку з проведенням ремонтних робіт у дільниці КДіР на період ремонту новоприбулих засуджених розміщують у приміщеннях будівлі вечірньої школи установи, які не передбачені для облаштування дільниці КДіР та не відповідають установленим вимогам до її функціонального призначення.

Зазначені приміщення не забезпечують належних матеріально-побутових та санітарно-гігієнічних умов тримання новоприбулих засуджених, що ускладнює підтримання належного санітарного стану та порядку під час їхнього перебування в умовах ізоляції (карантину).

4. Облаштування приміщень дисциплінарного ізолятора установи та приміщень камерного типу (далі — ДІЗО/ПКТ) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов, що призводить до порушення прав засуджених осіб.

У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер є малими за розміром та розташовані на значній висоті, унаслідок чого доступ природного світла є обмеженим і недостатнім для забезпечення нормальних умов перебування. Зазначені умови створюють додатковий психологічний дискомфорт для засуджених у зв’язку з обмеженим візуальним контактом із зовнішнім середовищем.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Аналогічне порушення встановлено у камерних приміщеннях сектору для тримання осіб, узятих під варту.

5. Санвузли в окремих камерних приміщеннях ДІЗО, зокрема в камерних приміщеннях №№1, 10, не обладнані достатніми перегородками, які забезпечували б можливість усамітнення під час користування санітарними приміщеннями, що не відповідає вимогам правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

Аналогічне порушення встановлено у камерних приміщеннях сектору для тримання осіб, узятих під варту.

Разом із тим у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Європейський комітет із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) закликав українську владу вжити необхідних заходів для поліпшення матеріальних умов тримання під вартою, зокрема всі місця розміщення засуджених і осіб, узятих під варту, включаючи санітарні приміщення, тримати в належному ремонтному та гігієнічному стані, регулярно і часто проводити дезінсекцію, забезпечити достатній доступ до природного освітлення та вентиляції у камерах, а внутрішні санітарні приміщення повністю обладнати перегородками, тобто від підлоги до стелі (CPT/Inf (2024) 20) пункт 58).

6. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил та правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) у зазначених камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ відсутні баки для питної води, через що засуджені змушені вживати технічну воду з централізованого водопостачання.

7. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ та камерних приміщеннях сектору для тримання осіб, узятих під варту, не забезпечено роботу механічної вентиляції, що не відповідає вимогам правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

8. У ДІЗО/ПКТ радіофікацію забезпечено лише в загальному коридорі, при цьому засуджені не мають можливості самостійно вмикати, вимикати або регулювати гучність. Натомість у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ радіофікація не функціонує, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та правилу 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

9. Під час відвідування камерних приміщень ДІЗО/ПКТ та камерних приміщень сектору для тримання осіб, узятих під варту, встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових і електронних адрес Міністерства юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить пункту 6 розділу II ПВР УВП. Аналогічне порушення встановлено й у відділенні СПС №1.

10. Згідно з абзацом двадцять третім пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, для проведення індивідуально-профілактичної роботи начальник відділення соціально-психологічної служби при поміщенні/переведенні засудженого та не рідше одного разу на тиждень відвідує ДІЗО, карцери, ПКТ (ОК). За результатами відвідування ДІЗО, карцерів, ПКТ (ОК) він зобов’язаний робити відповідні відмітки у журналі обліку відвідувань дисциплінарного ізолятора, приміщень камерного типу, одиночних камер та карцеру адміністрацією установи виконання покарань.

Разом із тим під час перевірки журналу обліку відвідувань ДІЗО/ПКТ представниками адміністрації установи виконання покарань встановлено відсутність записів про відвідування начальником відділення соціально-психологічної служби засудженого Г., який був поміщений до ДІЗО 29.07.2026 року строком на 14 діб, у період з 03.08.2026 року по 09.08.2026 року.

Зазначене може свідчити про невиконання начальником відділення соціально-психологічної служби встановленого обов’язку щодо проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженим, поміщеним до ДІЗО, а також про неналежну організацію соціально-виховної та психологічної роботи.

11. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ та аналізу службової документації моніторинговою групою встановлено, що психолог не відвідує засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення у ДІЗО, зокрема у період з 03.08.2026 року по 09.08.2026 року, як це передбачено абзацом двадцять шостим пункту 6 розділу XXI ПВР УВП, — не менше одного разу на тиждень.

Зазначене підтверджується відсутністю відповідних відміток у журналі обліку відвідувань ДІЗО/ПКТ представниками адміністрації установи виконання покарань.

12. Під час відвідування ДІЗО/ПКТ встановлено, що засудженим, які відбували дисциплінарне стягнення, адміністрацією установи не було видано копії рішення про застосування до них стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження, що суперечить статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Водночас у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет рекомендує вжити заходів у пенітенціарних установах України для забезпечення того, щоб засуджені, до яких застосовано дисциплінарне стягнення, систематично отримували копію відповідного рішення. Крім того, засуджених слід інформувати про їхнє право на доступ до адвоката в контексті дисциплінарного провадження (CPT/Inf (2024) 20) пункт 103).

13. Під час відвідування дільниці посиленого контролю (далі — ДПК) встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), відсутня низка приміщень, а саме: кімната виховної роботи; кімната для приймання їжі; кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна і спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених вище приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнює підтримання чистоти та порядку у приміщеннях, де тримаються засуджені, що, у свою чергу, негативно впливає на загальний санітарний стан установи.

14. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, запобігання та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.

Так, під час огляду житлових приміщень ДПК було зафіксовано встановлені камери відеоспостереження. Разом із тим у своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер та зазначав, що будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має регулярно переглядатися. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

15. Окремі прогулянкові дворики ДІЗО/ПКТ не обладнані достатнім укриттям від атмосферних опадів. Разом із тим Комітет у Другій загальній доповіді зазначає, що щоденне перебування на свіжому повітрі повинне відбуватися на ділянці достатньої площі. Ділянка для прогулянок на свіжому повітрі має бути, наскільки це видається можливим, обладнана укриттям на випадок поганої погоди (CPT/Inf (92) 3) пункт 48).

16. Під час відвідування відділення СПС №1 моніторинговою групою встановлено, що у відділенні перебували 57 засуджених, тоді як кількість туалетних кабін становила лише три. Таким чином, одна туалетна кабіна припадає на 19 осіб за встановленої норми — одна кабіна на 12 засуджених, що суперечить Нормам забезпечення та призводить до неналежних санітарно-гігієнічних умов, які порушують право засуджених на гідність і приватність.

Крім того, санвузол відділення СПС №1 не обладнаний достатніми перегородками, які забезпечують можливість усамітнення, що є порушенням правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил, а також правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

17. Під час відвідування відділення СПС у житловому приміщенні на ліжках засуджених встановлено розміщення поіменних карт із зазначенням інформації про короткий опис кримінальних правопорушень, учинених особами, які займають ці ліжка. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що таку практику слід припинити, оскільки вона не має жодної розумної мети і, крім стигматизації, негативно впливає на стосунки між ув’язненими та працівниками установи (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

18. Моніторинговою групою встановлено, що наявні в установі спеціальні засоби, зокрема захисні шоломи та бронежилети, не оснащені належною індивідуальною нумерацією. За таких умов у разі застосування працівником фізичної сили встановити особу, яка використовувала відповідний спецзасіб, фактично неможливо. Зазначене суперечить пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП.

Водночас Комітет у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2012 році звертав увагу на проблему ідентифікації персоналу під час проведення втручань в установах та рекомендував забезпечити, щоб на кожному елементі одягу або захисному шоломі був чіткий ідентифікаційний номер, який дозволяв би встановити працівника у разі необхідності (CPT/Inf (2013) 23) пункт 21).

19. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та осіб, узятих під варту.

Так, під час відвідування встановлено, що засуджені мають можливість відвідувати лазню лише один раз на тиждень. Зазначене не відповідає вимогам правила 19.4 Європейських пенітенціарних правил, відповідно до якого ув’язненим має бути забезпечена можливість приймати душ, за можливості щодня, але не менше двох разів на тиждень, а також пункту 3.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.06.2012 року за №947/21259 (далі — Положення про організацію лазне-прального обслуговування), яким передбачено миття засуджених та осіб, узятих під варту, у лазні не менше двох разів на тиждень.

20. У порушення вимог пункту 4 розділу XXII ПВР УВП та пункту 3.19 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог.

Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не проводиться. Так, 28.07.2026 року до установи прибули засуджені, однак відомості про проведення їх миття у книзі обліку відвідування лазні відсутні.

21. У порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим.

22. У порушення пункту 2.6.2 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування душові сітки не облаштовані водорозбірними кранами для гарячої та холодної води, у зв’язку з чим засуджені під час прийняття гігієнічних процедур не мають можливості регулювати температуру води у душі.

23. У порушення пункту 2.11 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування у приміщенні пральні та душової ДІЗО належним чином не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

24. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової не забезпечено право на приватність через відсутність шторок та душових перегородок.

25. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби, такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом, відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями: пункт 85 (CPT/Inf (2011) 29), пункт 23 (CPT/Inf (2013) 23), пункт 166 (CPT/Inf (2014) 15).

26. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 10 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, 7 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатньо проведену роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

27. Згідно з наданою адміністрацією інформацією, з початку 2026 року, станом на 12.08.2026 року, у державній установі “Полицька виправна колонія (№76)” засудженим було надано 123 короткострокові побачення, з яких 91 відбувалося у безконтактний спосіб — через суцільне розмежувальне скло з використанням переговорного пристрою.

Водночас у доповіді за результатами візиту до України у 2023 році Комітет наголошує, що для всіх категорій засуджених відкриті побачення, наприклад за столом, мають становити правило, а закриті — виняток, застосування якого допускається лише на підставі обґрунтованих і вмотивованих рішень після індивідуальної оцінки потенційного ризику конкретного засудженого. У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу переглянути порядок проведення короткострокових побачень у пенітенціарних установах з метою забезпечення їх проведення, як правило, у відкритих умовах (CPT/Inf (2024) 20) пункт 99).

28. Відповідно до службової документації некомплект персоналу в установі станом на 12.08.2026 року становить 28,75 штатної одиниці. Водночас у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу у пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

29. Під час моніторингового відвідування проведено дослідження практичного застосування підсистеми “КАСАНДРА” Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту (ЄРЗО), зокрема порядку проведення оцінки ризиків повторного кримінального правопорушення та поінформованості засуджених до довічного позбавлення волі про процедуру і результати такого оцінювання.

Результати дослідження засвідчили відсутність у засуджених чіткого розуміння порядку проведення оцінки ризиків. Відомості щодо періодичності оцінювання суттєво відрізнялися — називалися строки близько трьох, п’яти або шести місяців. Частина засуджених також не володіла достатньою інформацією про підстави проведення оцінювання, його результати, порядок ознайомлення з ними та можливість висловлення заперечень щодо сформованих висновків.

Дослідження практики роботи персоналу також виявило неоднакове розуміння окремих елементів процедури, зокрема щодо періодичності повторного оцінювання, порядку доведення його результатів до засудженого, можливості оскарження та участі адвоката.

Встановлені обставини свідчать про недостатню прозорість практичного застосування підсистеми “КАСАНДРА”. Особливого значення це набуває щодо засуджених до довічного позбавлення волі, оскільки результати оцінки ризиків можуть враховуватися при прийнятті рішень, що мають істотне значення для виконання покарання й оцінювання ступеня виправлення особи.

Таким чином, необхідно забезпечити належне інформування засуджених про мету, порядок проведення та результати оцінки ризиків, їх можливе значення, а також запровадити єдиний підхід персоналу до застосування підсистеми “КАСАНДРА” та документування ознайомлення засуджених із результатами оцінювання.

30. Під час моніторингового відвідування встановлено, що в установі обладнано окремий інтернет-клас, призначений для забезпечення засудженим доступу до мережі Інтернет та можливості здійснення відеозв’язку. Водночас на момент відвідування приміщення інтернет-класу було зачинене, у зв’язку з чим фактична доступність відповідної послуги для засуджених не була забезпечена.

Моніторинговій групі також не було представлено журнал обліку користування засудженими мережею Інтернет. За наданою інформацією, такий журнал не ведеться. Аналогічно не ведеться журнал здійснення засудженими відеозв’язку. Таким чином, в установі відсутній належний документальний облік використання обох передбачених для засуджених засобів комунікації.

Відсутність відповідних журналів унеможливлює встановлення кількості засуджених, які фактично користуються Інтернетом та відеозв’язком, періодичності такого користування, тривалості сеансів, а також перевірку реальної доступності цих послуг. За таких обставин сама наявність обладнаного інтернет-класу не може розглядатися як достатнє підтвердження фактичного забезпечення засудженим доступу до відповідних засобів комунікації.

Сукупність встановлених обставин — зачинене приміщення інтернет-класу та повна відсутність обліку користування мережею Інтернет і відеозв’язком — свідчить про неналежну організацію реалізації засудженими відповідних прав та не дозволяє адміністрації установи належним чином підтвердити їх практичну доступність. Наявність технічного обладнання без забезпечення реального доступу до нього та без документування його використання має формальний характер і потребує приведення організації цієї роботи у відповідність до встановленого порядку.

31. Під час моніторингового відвідування встановлено, що в установі відсутня захисна споруда цивільного захисту або інше належним чином облаштоване приміщення, яке може використовуватися для укриття засуджених і персоналу під час сигналу “Повітряна тривога” та інших загроз, пов’язаних із воєнними діями.

Таким чином, особи, які перебувають в установі та в умовах позбавлення волі не мають можливості самостійно залишити її територію або обрати безпечне місце перебування, фактично позбавлені можливості укритися від засобів повітряного ураження. За умов триваючої збройної агресії проти України така ситуація створює безпосередній ризик для їхнього життя і здоров’я.

Відсутність укриття не забезпечує належного виконання обов’язків щодо захисту засуджених і персоналу від небезпек, які виникають під час надзвичайних ситуацій та воєнних дій, і не відповідає основоположним вимогам законодавства у сфері цивільного захисту. Особливого значення це набуває саме в установі виконання покарань, де держава здійснює повний контроль над особами та, відповідно, несе підвищений позитивний обов’язок щодо забезпечення їхньої безпеки та захисту життя.

32. Відповідно до статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати на добровільній основі на підставі строкового трудового або цивільно-правового договору. Праця засуджених повинна організовуватися з дотриманням вимог законодавства про працю та охорону праці, а її правове оформлення, облік робочого часу й оплата мають відповідати фактичному характеру та обсягу виконуваної роботи.

Під час моніторингового відвідування досліджено організацію праці засуджених, документи щодо їх виведення на виробничі об’єкти, табелі обліку робочого часу, відомості про нарахування та виплату заробітної плати (винагороди), матеріали щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також окрему документацію виробничих об’єктів і харчоблоку.

За наданою адміністрацією інформацією, у філії функціонують швейна та столярна дільниці, пилорама, котельня, ремонтно-механічна дільниця та гараж. Праця засуджених на цих виробничих об’єктах оформлюється переважно цивільно-правовими договорами. Водночас у журналі прийому та виведення засуджених на роботу конкретний виробничий об’єкт не зазначається, а використовується узагальнене позначення “філія”. Такий спосіб ведення первинного обліку не дозволяє за записами журналу достовірно встановити, на якому саме виробничому об’єкті перебувала конкретна особа, та співвіднести ці відомості з табелями робочого часу, погодинними перевірками й іншою первинною документацією. Окремо в житловій зоні на законсервованому об’єкті функціонує майстерня з виготовлення виробів із дроту.

Зіставлення отриманих під час конфіденційного спілкування відомостей із бухгалтерською документацією засвідчило істотні відмінності у розмірах задокументованої винагороди окремих засуджених. Так, засудженому Н., який повідомив, що працює на швейній дільниці близько шести місяців, за липень 2026 року нараховано 11338,60 грн, після відповідних податкових утримань до виплати визначено 8730,72 грн. Б., який також повідомив про роботу протягом близько шести місяців, за липень нараховано 9045,40 грн, до виплати — 6964,96 грн. С. за цей самий місяць нараховано 28919,80 грн, до виплати — 22268,25 грн.

Водночас щодо Т., який, за отриманою інформацією, працює на швейній дільниці з 03.06.2026 року, у бухгалтерській документації за липень відображено нарахування лише у розмірі 1401,40 грн, а до виплати — 1079,08 грн. Така сума суттєво відрізняється від нарахувань іншим засудженим, які працюють на тому самому виробничому напрямі, і за відсутності в наданих документах відомостей, які пояснювали б настільки значну різницю, ставить під сумнів відповідність задокументованого доходу фактичному обсягу виконаної роботи.

На пилорамі під час відвідування отримано інформацію про роботу засудженого, записаного як М., протягом приблизно шести місяців. У бухгалтерській документації водночас містяться відомості щодо М., якому за липень нараховано 28,19 грн, а до виплати — 21,71 грн. З огляду на розбіжність у написанні прізвища моніторингова група не має достатніх документальних підстав категорично стверджувати, що йдеться про одну й ту саму особу. Водночас, якщо ці відомості стосуються одного засудженого, задокументована сума винагороди є очевидно неспівмірною із повідомленою тривалістю його систематичної роботи.

Дослідження матеріалів щодо нарахування ЄСВ засвідчило, що внесок обчислюється виходячи із задекларованого доходу конкретного засудженого. Відтак виявлені випадки незначних нарахувань мають значення не лише з погляду належної винагороди за працю, а й у контексті реалізації права на соціальний захист, оскільки розмір бази нарахування ЄСВ безпосередньо впливає на формування страхового стажу. У разі сплати за відповідний місяць внеску в розмірі, меншому за мінімальний страховий внесок, страховий стаж за загальним правилом обчислюється пропорційно сплаченому внеску. Таким чином, невідповідність між реальною зайнятістю та задокументованим доходом потенційно має довгострокові наслідки для пенсійних і соціальних прав засудженого.

Окремої уваги потребує поширена практика оформлення тривалої систематичної роботи цивільно-правовими договорами (ЦПД). Зокрема, засуджений В. повідомив, що близько трьох років працює в автомайстерні, де постійно здійснює ремонт автомобілів. Багаторічне виконання однією особою однорідної роботи на визначеному виробничому об’єкті має ознаки сталої трудової функції, тоді як цивільно-правовий договір за своєю правовою природою спрямований передусім на отримання визначеного результату роботи. Саме тому систематичне використання ЦПД для оформлення фактичної постійної зайнятості створює ризик підміни трудових відносин цивільно-правовими та, як наслідок, звуження трудових і соціальних гарантій засуджених.

Засуджений Т., який працює на ремонтно-механічній дільниці, повідомив про виконання роботи протягом приблизно трьох місяців без отримання оплати. У досліджених документах не встановлено відомостей, які б підтверджували належну оплату зазначеного періоду роботи та спростовували повідомлені ним обставини. За таких умов наявні ознаки фактичного використання неоплачуваної праці, що несумісне з гарантіями права засудженого на оплачувану працю у випадках, коли така робота не належить до прямо передбачених законом видів безоплатних робіт.

Водночас зіставлення журналу прийому та виведення засуджених із журналами погодинних перевірок виявило внутрішню суперечливість первинного обліку. Так, 11.08.2026 року у журналі погодинних перевірок ремонтно-механічної дільниці зафіксовано перебування двох осіб на об’єкті о 17:35, тоді як останній запис у журналі прийому та виведення з роботи за цей день датований 17:30. Аналогічно у гаражі погодинну перевірку проведено о 18:00, хоча останній запис про виведення з роботи також зроблено о 17:30. Отже, офіційні журнали одночасно містять взаємовиключні відомості щодо перебування засуджених на виробничих об’єктах. Це свідчить про формальний характер ведення принаймні частини первинної документації та не дозволяє використовувати її як надійне джерело для встановлення фактичного робочого часу. За таких умов також ускладнюється належний контроль за оплатою фактично виконаної роботи та дотриманням установленої тривалості робочого часу.

Під час огляду цеху фарбування встановлено неналежні умови праці: у приміщенні відчувався інтенсивний запах лакофарбових матеріалів, витяжна вентиляція була відсутня, працівники виконували роботи без респіраторів, саме виробниче приміщення перебувало у занедбаному стані. Такі обставини не узгоджуються з вимогами статей 6, 8 та 13 Закону України “Про охорону праці”, якими передбачено право працівника на безпечні та нешкідливі умови праці, забезпечення працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами, необхідними засобами індивідуального захисту та обов’язок роботодавця створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів.

Недоліки встановлено також під час дослідження організації роботи харчоблоку. Засуджений Х. близько року виконує функції старшого кухаря, засуджений К. близько шести місяців працює мийником посуду та виконує цю роботу один, П. залучається до роботи кухарем у нічний час, В. здійснює роздачу їжі. Працівники господарського обслуговування оформлені, зокрема, на 0,25 ставки. За таких обставин принципове значення має відповідність установленої частки ставки фактичній тривалості роботи кожної особи, оскільки формальне оформлення на неповний робочий час не може підміняти облік реально відпрацьованих годин. Особливо це стосується роботи у нічний час, яка повинна належним чином обліковуватися та оплачуватися з урахуванням установлених законодавством гарантій.

У журналі оцінки якості готової їжі не зазначається, хто саме з кухарів її приготував, а в журналі медичного огляду працівників харчоблоку зазначається лише загальна кількість оглянутих осіб без їх персональної ідентифікації. За такого способу документування неможливо достовірно встановити, чи пройшла конкретна особа відповідний медичний огляд перед допуском до роботи, а отже, сам журнал значною мірою втрачає своє контрольне призначення.

Під час відвідування також встановлено, що засуджений П. із СПС №5 систематично прибирає туалет, підмітає двір та вивозить сміття без оплати праці. Стаття 118 КВК України передбачає можливість залучення засуджених без оплати лише до визначених законом робіт, зокрема з благоустрою установ і прилеглих територій та поліпшення житлово-побутових умов засуджених, і встановлює відповідні обмеження щодо тривалості такої роботи. Тому систематичне виконання сталої господарської функції не може автоматично кваліфікуватися як безоплатна робота лише через її побутовий характер; визначальними мають бути фактичний зміст, регулярність, тривалість та правова підстава такого залучення.

Окремі ризики для безпеки створює встановлений порядок видачі колючо-ріжучих предметів. За наявною практикою комплект таких предметів отримує один засуджений, після чого передає ножі та інші предмети іншим особам. При цьому документація не забезпечує персоніфікованого обліку фактичного користувача кожного предмета, часу його передачі та повернення. У результаті адміністрація не має можливості за журналом достовірно встановити, у кого саме в конкретний момент перебував відповідний предмет, що свідчить про неналежний контроль за обігом потенційно небезпечного інвентарю та створює додаткові ризики для безпеки засуджених і персоналу.

Таким чином, результати моніторингового відвідування свідчать не про окремі ізольовані недоліки, а про сукупність взаємопов’язаних проблем в організації та документальному оформленні праці засуджених. Встановлено ознаки невідповідності фактичного характеру тривалої та систематичної зайнятості її оформленню цивільно-правовими договорами, суттєві диспропорції у задокументованих сумах винагороди окремих працівників, повідомлення про тривалу роботу без оплати, суперечності між первинними журналами щодо фактичного часу перебування засуджених на виробничих об’єктах, неналежне документування роботи харчоблоку, недотримання вимог охорони праці у цеху фарбування та неналежний контроль за використанням колючо-ріжучих предметів. Сукупність цих обставин свідчить про недотримання гарантій, закріплених статтею 118 КВК України, а в частині безпеки праці — вимог статей 6, 8 та 13 Закону України “Про охорону праці”, та створює реальні ризики порушення права засуджених на належну оплату фактично виконаної роботи і повноцінне формування страхового стажу. За таких умов система документального обліку не забезпечує достатньої прозорості та простежуваності трудової діяльності засуджених, а отже, не дозволяє в усіх випадках переконливо підтвердити відповідність фактичної зайнятості її правовому оформленню, оплаті та соціальним гарантіям.

Медична частина №76 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях

Завідувач медичної частини №76 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях (далі — медична частина) — Гаркуша Олександр Вадимович.

На час відвідування вакантною залишалася 0,5 штатної одиниці посади клінічного психолога.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що на одного пацієнта, який перебував на стаціонарному лікуванні в медичній частині, не було заведено форму первинної облікової документації №003/о “Медична карта стаціонарного хворого”, затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110. До зазначеної форми мають вноситися всі дані щодо лікування та діагностики у стаціонарі, у тому числі результати обстежень засудженого та лист призначень. Зазначене порушує вимоги пункту 5 глави 5 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок).

2. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);

вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;

припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

Відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету, відповідно до якого медичні служби у місцях позбавлення волі повинні сприяти запобіганню насильству шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, за необхідності, інформування компетентних органів (CPT/Inf (93) 12).

3. У порушення вимог абзацу десятого пункту 2 розділу XVII Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), у медичній частині перебувають засуджені, які виконують функції днювальних та мають доступ до медичної документації.

Під час конфіденційного спілкування із засудженими моніторинговою групою встановлено, що на зазначених засуджених покладено функції з організації постійного нагляду за засудженими, які перебувають у стаціонарі, контролю за дотриманням ними розпорядку дня, а також виконання окремих обов’язків, пов’язаних із доглядом за хворими та підтриманням належного санітарного стану приміщень.

Таким чином, залучення засуджених до виконання зазначених функцій фактично покладає на них обов’язки, які мають виконуватися персоналом медичної частини та/або іншими уповноваженими працівниками, а також створює ризик доступу засуджених до інформації, що становить лікарську таємницю.

4. У порушення пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №570/28700, та пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я” палата-ізолятор для осіб із розладами психіки не відповідає встановленим вимогам.

Приміщення розраховане на перебування більш ніж однієї особи (на дві особи), що суперечить принципам ізоляції. У палаті зафіксовано недостатній рівень природного освітлення. Вікно ізолятора виконано зі склоблоків, унаслідок чого природне світло практично не проникає до приміщення.

Приміщення потребує проведення ремонтних робіт, зокрема заміни санітарно-технічного обладнання. Санітарний вузол не обладнаний перегородками, які забезпечували б можливість усамітнення під час користування ним. Відсутній бачок із питною кип’яченою водою. Також відсутня механічна вентиляція.

5. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечуються соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

6. У штаті медичної частини вакантна посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди й у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

7. У порушення Заходів та Засобів щодо запобігання інфікуванню при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасне розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо один від одного та інших засуджених.

Крім того, ізолятор для осіб з інфекційними захворюваннями не відповідає санітарно-гігієнічним нормам та вимогам Державних будівельних норм В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я. Основні положення”. Так, палата, призначена для тримання таких пацієнтів, не обладнана санвузлом та душовою кабіною, що змушує інфекційних хворих користуватися спільними санітарними приміщеннями разом з іншими особами, які перебувають на лікуванні у стаціонарі медичної частини.

Відсутність належних умов унеможливлює ефективну ізоляцію пацієнтів, сприяє поширенню інфекційних захворювань та створює загрозу здоров’ю як засуджених, так і медичного персоналу.

8. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті С у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит С (станом на 12.08.2026 року — 3 особи) проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим своєчасно не підтверджується діагноз та не призначається необхідна противірусна терапія. Такі обставини можуть призвести до погіршення стану здоров’я пацієнтів і сприяти поширенню інфекції серед засуджених та осіб, узятих під варту.

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 15 особами, які мають інвалідність. Осіб з інвалідністю I групи не було, II групи — 2 особи, III групи — 13 осіб. Разом із тим у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні” особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Так, під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що в однієї особи, яка має інвалідність, відсутня індивідуальна програма реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вона не отримує належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

10. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для тримання осіб з інвалідністю.

11. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги.

13. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

14. У порушення вимог пункту 5 розділу I Правил зберігання та проведення контролю якості лікарських засобів у лікувально-профілактичних закладах, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16.12.2003 року №584, у медичній частині під час огляду маніпуляційного кабінету було виявлено вироби медичного призначення, термін придатності яких минув.

15. У порушення вимог підпункту 2.12 пункту 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, двері електрощитової рентген-кабінету медичної частини були не зачинені.

16. Приміщення кабінету лікарів та рентген-кабінету не забезпечені вогнегасниками, що є порушенням вимог пункту 3.6 глави 3 розділу V Правил та пункту 10.18 глави 10 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523.

17. У порушення Правил пожежної безпеки приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації

1. Забезпечити належну організацію роботи з новоприбулими засудженими у дільниці КДіР, повне виконання програми ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання і дотримання встановленої періодичності відвідувань членами робочої групи; привести склад робочої групи у відповідність до нормативних вимог.

2. На період проведення ремонту КДіР забезпечити розміщення новоприбулих засуджених у приміщеннях, які відповідають установленим матеріально-побутовим, санітарно-гігієнічним та функціональним вимогам.

3. Привести умови тримання у ДІЗО/ПКТ та секторі для тримання осіб, узятих під варту, у відповідність до національних і міжнародних стандартів: забезпечити достатнє природне освітлення, справну механічну вентиляцію, належну приватність санітарних вузлів, постійний доступ до питної води та функціонування радіофікації.

4. Розмістити у ДІЗО/ПКТ, секторі для тримання осіб, узятих під варту, та СПС №1 передбачену ПВР УВП наочну інформацію з актуальними контактними даними державних органів, органів прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ЄСПЛ та системи безоплатної правничої допомоги.

5. Забезпечити обов’язкове відвідування засуджених, які перебувають у ДІЗО/ПКТ, начальниками відділень СПС та психологом із установленою періодичністю та належним документуванням проведеної індивідуально-профілактичної і психологічної роботи.

6. Забезпечити кожному засудженому, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, вручення копії відповідного рішення із роз’ясненням порядку його оскарження та права на правничу допомогу.

7. Привести матеріально-побутове забезпечення ДПК у відповідність до встановлених норм, у тому числі забезпечити необхідні приміщення для виховної роботи, приймання їжі, зберігання майна, побутових потреб та сушіння речей.

8. Переглянути практику застосування відеоспостереження у житлових приміщеннях ДПК, забезпечивши його використання лише за наявності обґрунтованої необхідності, з урахуванням індивідуальної оцінки ризиків та права засуджених на приватність.

9. Обладнати прогулянкові дворики ДІЗО/ПКТ достатнім укриттям від атмосферних опадів.

10. Забезпечити у СПС №1 нормативну кількість туалетних кабін та обладнати санітарні приміщення перегородками, які гарантують належний рівень приватності.

11. Припинити практику розміщення біля спальних місць засуджених інформації про вчинені ними кримінальні правопорушення як таку, що створює ризик стигматизації.

12. Забезпечити індивідуальну нумерацію спеціальних засобів та елементів захисного спорядження, яка дозволятиме ідентифікувати працівника у разі їх застосування.

13. Привести лазне-пральне обслуговування у відповідність до нормативних вимог: забезпечити можливість миття не менше двох разів на тиждень, санітарну обробку новоприбулих засуджених, надання перукарських послуг, можливість регулювання температури води, справну припливно-витяжну вентиляцію та приватність під час користування душовими.

14. Забезпечити дотримання персоналом вимог щодо максимально прихованого носіння спеціальних засобів під час безпосереднього контакту із засудженими.

15. Активізувати роботу щодо оформлення та поновлення документів засуджених, зокрема паспортів громадянина України та РНОКПП, насамперед у межах підготовки осіб до звільнення.

16. Переглянути практику проведення короткострокових побачень через суцільне розмежувальне скло, забезпечивши проведення відкритих побачень як загальне правило, а безконтактних — лише як виняток на підставі індивідуальної оцінки ризику та належно вмотивованого рішення.

17. Вжити організаційних і кадрових заходів для скорочення некомплекту персоналу та забезпечення достатньої присутності працівників у місцях перебування засуджених.

18. Забезпечити прозоре та однакове застосування підсистеми “КАСАНДРА” ЄРЗО: належно інформувати засуджених про мету, порядок і результати оцінки ризиків та їх можливе значення для виконання покарання; забезпечити зрозумілий порядок ознайомлення з результатами та документувати таке ознайомлення; сформувати єдиний підхід персоналу до проведення та роз’яснення оцінювання.

19. Забезпечити фактичну доступність інтернет-класу для засуджених, належну організацію користування мережею Інтернет і відеозв’язком та ведення відповідного документального обліку, який дозволятиме перевірити реальну доступність і використання цих засобів комунікації.

20. Вжити невідкладних заходів щодо облаштування захисної споруди цивільного захисту або іншого належного приміщення для укриття засуджених і персоналу під час повітряної тривоги та інших загроз, пов’язаних із воєнними діями.

21. Провести комплексну перевірку організації праці засуджених та забезпечити відповідність правового оформлення фактичному характеру виконуваної роботи, зокрема не допускати підміни трудових відносин цивільно-правовими договорами у випадках фактичного виконання постійної трудової функції.

22. Забезпечити відповідність фактичної зайнятості засуджених її документальному оформленню, достовірний облік робочого часу, належне нарахування та виплату винагороди за фактично виконану роботу, сплату ЄСВ відповідно до задокументованої зайнятості, а також не допускати систематичного залучення засуджених до неоплачуваної праці поза межами випадків та умов, прямо передбачених законодавством.

23. Забезпечити достовірний та взаємоузгоджений облік робочого часу засуджених із зазначенням конкретного виробничого об’єкта, фактичного часу початку і завершення роботи та усунути суперечності між журналами прийому і виведення на роботу, погодинних перевірок, табелями та іншою первинною документацією.

24. Забезпечити відповідність фактичної тривалості роботи засуджених господарського обслуговування установленій частці ставки, належний облік та оплату роботи в нічний час, а також персоніфіковане ведення журналів медичного огляду працівників харчоблоку та оцінки якості готової їжі.

25. Усунути порушення вимог охорони праці у цеху фарбування: забезпечити ефективну витяжну вентиляцію, належний стан виробничого приміщення та використання працівниками необхідних засобів індивідуального захисту.

26. Запровадити персоніфікований облік видачі та повернення колючо-ріжучих предметів із фіксацією конкретного користувача, найменування предмета, часу його отримання, передачі та повернення, виключивши практику неконтрольованої передачі таких предметів між засудженими.

27. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у медичній частині №76 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях.

28. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

29. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

30. Забезпечити ведення форми №003/о “Медична карта стаціонарного хворого” на всіх пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні, відповідно до вимог Порядку.

31. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та осіб, узятих під варту.

32. Припинити практику використання засуджених як днювальних у стаціонарі медичної частини, забезпечивши здійснення нагляду, догляду за пацієнтами та контролю за дотриманням внутрішнього розпорядку виключно посадовими особами установи та медичним персоналом.

33. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб з розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

34. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів.

35. Забезпечити облаштування в медичній частині ізоляторів для осіб, хворих на інфекційні захворювання, відповідно до встановлених вимог законодавства.

36. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

37. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

38. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

39. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

40. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

41. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лчікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

42. Забезпечити вилучення з обігу та належне списання й утилізацію медичних виробів, термін придатності яких минув, а також організувати систематичний контроль за дотриманням установлених вимог щодо їх зберігання та використання.

43. Забезпечити наявність вогнегасників у кабінетах лікарів і рентген-кабінеті.

44. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.

---

Матеріал підготовлено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії.