13.08.2026 року відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, з урахуванням положень Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України “Відвідування установ виконання покарань” групою моніторів Харківської правозахисної групи та ГО “Захист в’язнів України” здійснено відвідування державної установи “Катеринівська виправна колонія (№46)” (далі — КВК-46, установа, заклад, колонія). Здійснено черговий плановий візит без попередження, оглянуто всі об’єкти установи.

Попередній візит відбувся 21.08.2023 року.

Під час підготовки до візиту монітори використовували матеріали звернень засуджених та їхніх родичів, матеріали попередніх звітів, а також звіти моніторів Національного превентивного механізму при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини (НПМ).

Візит проведено в межах проєкту “Seeking Justice for Survivors”, який фінансується Міністерством закордонних справ Данії за підтримки Данського інституту проти тортур – DIGNITY.

Відвідування здійснили монітори:

• Андрій Діденко — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина, координатор програм Харківської правозахисної групи, має досвід моніторингових візитів з 2014 року, монітор НПМ, член консультативної ради НПМ;
• Сергій Зуйков — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України, член громадської організації “Захист в’язнів України”, монітор НПМ, має багаторічний досвід моніторингових візитів;
• Артемій Шумний — журналіст інформаційного агентства “Захист в’язнів України / PROTECTION FOR PRISONERS OF UKRAINE”, юрист Харківської правозахисної групи, монітор НПМ.

Під час моніторингового відвідування КВК-46 поряд із позитивними змінами, пов’язаними з проведенням ремонтів та оновленням окремих житлових, санітарно-побутових і службових приміщень, виявлено низку системних проблем у забезпеченні прав засуджених. Зокрема, встановлено недоліки в роботі дільниці КДіР, матеріально-побутовому забезпеченні ДІЗО/ПКТ та ДПК, забезпеченні права на приватність, вентиляції, лазне-пральному обслуговуванні та доступі до засобів комунікації. В установі відсутнє належне укриття цивільного захисту, а некомплект персоналу становить 128 штатних одиниць.

Особливе занепокоєння викликає організація праці: зі 118 працевлаштованих засуджених 115 осіб оформлено за ЦПД, при цьому зафіксовано ознаки тривалої систематичної роботи, роботи без вихідних та невідповідності між фактичною зайнятістю окремих осіб і розміром задокументованої винагороди, що створює ризики для належної оплати праці та формування страхового стажу. У медичній частині виявлено кадровий дефіцит, неналежну фіксацію тілесних ушкоджень, відсутність ЗПТ, проблеми з діагностикою та лікуванням вірусного гепатиту C, недоліки медичних оглядів працівників харчоблока, забезпечення прав осіб з інвалідністю та матеріально-технічного оснащення.

Загальна інформація

Державна установа “Катеринівська виправна колонія (№46)” розташована у селі Катеринівка Сарненського району Рівненської області. Установа підпорядкована Міністерству юстиції України та функціонує як виправна колонія середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

Катеринівська виправна колонія має тривалу історію. Установу засновано в листопаді 1947 року як інвалідну колонію УМВС у Рівненській області. На момент її створення власної виробничої бази фактично не існувало. Упродовж наступних десятиліть установа неодноразово реорганізовувалася та змінювала назву. До 2003 року колонія функціонувала як установа суворого режиму, а після набрання чинності Кримінально-виконавчим кодексом України була віднесена до установ середнього рівня безпеки. У 2017 році у зв’язку з реформуванням пенітенціарної системи отримала сучасну назву — державна установа “Катеринівська виправна колонія (№46)”.

На день моніторингового відвідування установу очолював Рак Олександр Володимирович.

До складу інфраструктури установи входять адміністративні приміщення, житлова та виробнича зони, відділення соціально-психологічної служби (СПС), дільниця карантину, діагностики і розподілу (КДіР), дільниця посиленого контролю (ДПК), дисциплінарний ізолятор та приміщення камерного типу (ДІЗО/ПКТ), харчоблок (їдальня), лазне-пральний комплекс, бібліотека, виробничі об’єкти та майстерні, медична частина №46, контрольно-пропускні пункти (КПП), а також об’єкти відомчої пожежної охорони (ВПО).

Планове наповнення установи становить 1230 осіб. Станом на день візиту в установі утримувалося 323 особи. Упродовж 2026 року до установи прибуло 146 засуджених. Штатна чисельність персоналу установи становила 347 посад, фактична — 219 працівників; некомплект персоналу — 128 посад. У штаті установи працював один психолог. Таким чином, фактична чисельність персоналу була істотно меншою за передбачену штатним розписом, що свідчить про значний кадровий дефіцит.

За інформацією адміністрації, протягом 2025 року в установі померло 3 засуджених, у 2026 році — також 3. У 2025 році зафіксовано 2 випадки самогубства, тоді як у 2026 році таких випадків не зафіксовано. На профілактичному обліку як схильні до самогубства перебували 10 осіб, до членоушкодження — 6 осіб, до втечі — 3 особи; 42 засуджених були віднесені до категорії злісних порушників установленого порядку відбування покарання; 39 осіб відторгнутих загалом.У користуванні засуджених перебувало 195 планшетів і не було жодної зареєстрованої електронної адреси.

За інформацією адміністрації, протягом 2025 та 2026 років скарг засуджених щодо неналежних умов тримання або неналежного надання медичної допомоги не зареєстровано. Водночас у 2025 році зафіксовано 19 випадків тілесних ушкоджень засуджених, усі — під час перебування в установі; у 2026 році зафіксовано 19 випадків, з яких 1 — під час прибуття до установи та 18 — під час перебування в ній.

Під час моніторингового відвідування проведено спілкування та індивідуальні консультації приблизно зі 180 засудженими. Інформація щодо умов тримання, дотримання прав, організації праці, медичного забезпечення та інших аспектів відбування покарання отримувалася як під час безпосереднього спілкування, так і в умовах конфіденційності, у тому числі шляхом анонімного опитування. Отримані відомості використовувалися моніторинговою групою для зіставлення з даними службової документації та результатами безпосереднього огляду об’єктів установи.

Позитивний досвід

Під час моніторингового відвідування позитивно відзначено проведення в установі протягом першого півріччя 2026 року комплексу ремонтних робіт, спрямованих на покращення умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту, а також належне облаштування окремих службових приміщень.

Зокрема, проведено ремонт камери №7 дисциплінарного ізолятора, бібліотеки для засуджених, кабінету відділу соціально-виховної та психологічної роботи, кабінету начальника відділення соціально-психологічної служби №1. Окремої позитивної оцінки заслуговує оновлення санітарно-побутових приміщень: відремонтовано кімнату для умивання відділення СПС №10 та туалет відділення СПС №1 із встановленням перегородок, що забезпечують належний рівень приватності. Також проведено ремонт прохідного коридору контрольно-пропускного пункту, приміщення міжзонного КПП та робочого приміщення молодшого інспектора, кімнати для зберігання спеціальних засобів. Оновлено низку приміщень відомчої пожежної охорони, зокрема кімнати для несення служби, приймання їжі та відпочинку, службовий кабінет і пожежний бокс. Проведено ремонт кабінету відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку з його облаштуванням новими меблями.

Загалом проведення зазначених робіт свідчить про послідовне оновлення матеріально-побутової бази установи. Особливо позитивним є те, що частина ремонтів безпосередньо стосується приміщень, якими користуються засуджені, зокрема камери ДІЗО, бібліотеки та санітарно-побутових приміщень.

Виявлені порушення національного та міжнародного законодавства

Під час моніторингового візиту виявлено порушення вимог національного законодавства та недотримання міжнародних рекомендацій у сфері поводження з в’язнями, що призводять до порушення прав засуджених осіб:

1. Порядок та умови приймання засуджених осіб до установи не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства України та міжнародним стандартам поводження з в’язнями.

Під час відвідування дільниці карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) отримано інформацію про залучення новоприбулого засудженого К., який прибув до установи 28.07.2026 року, до виконання робіт із прибирання приміщень чергової частини установи в порядку, передбаченому частиною п’ятою статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України.

При цьому тривалість та обсяг виконуваних ним робіт фактично відповідали режиму роботи працівників, які виконують аналогічні функції. Так, відповідно до журналу обліку відвідування дільниці КДіР адміністрацією установи виконання покарань та черговою зміною, у період з 06.08.2026 року по 10.08.2026 року засуджений був відсутній у відділенні КДіР у період з 08:00 до 21:00, що може свідчити про його залучення до виконання робіт протягом тривалого часу.

Наведені обставини можуть свідчити про залучення засудженого до праці в обсязі та на умовах, які не відповідають установленому законодавством порядку, а також про використання його праці без належного оформлення та оплати, що має ознаки порушення вимог частини першої статті 118 та частини першої статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Крім того, виконання зазначених робіт було пов’язане з перебуванням засудженого у приміщеннях чергової частини установи та його контактом з іншими засудженими, що може суперечити вимогам пункту 2 розділу І Положення про дільницю карантину, діагностики і розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1864/24396 (далі — Положення про дільницю КДіР), яким передбачено ізольоване тримання новоприбулих засуджених з метою унеможливлення їх безконтрольного спілкування з іншими засудженими.

2. Під час відвідування дільниці КДіР зафіксовано практику залучення окремих засуджених до виконання функцій, пов’язаних із підтриманням порядку та контролем за поведінкою інших засуджених. Фактично адміністрацією делеговано трьом засудженим (днювальним) повноваження щодо здійснення нагляду за новоприбулими засудженими та контролю за дотриманням ними вимог розпорядку дня, що є неприпустимим.

Зазначене суперечить вимогам абзацу третього пункту 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року №2823/5 (далі — ПВР УВП), а також пункту 2 розділу І Положення про дільницю КДіР.

Разом із тим у своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет) висловив серйозні сумніви щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму. Крім того, незважаючи на конкретні рекомендації, які раніше давав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Як уже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає слабкіших ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених. Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки — у тому числі законодавчого характеру — для того, щоб покласти край цій практиці. Жодний ув’язнений у жодній пенітенціарній установі країни не повинен мати владу над іншими ув’язненими (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27).

3. Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу II Положення про дільницю КДіР, з метою організації роботи з новоприбулими засудженими наказом начальника установи створюється робоча група, до складу якої входять заступники начальника установи, начальники структурних підрозділів, психолог та медичний працівник.

З метою планування зазначеної роботи щороку складається програма ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, яка затверджується начальником установи.

Разом із тим встановлено, що проведення заходів, передбачених програмою ознайомлення новоприбулих засуджених із порядком та умовами відбування покарання, здійснюється з порушенням вимог щодо їх періодичності, зокрема обов’язку кожного члена робочої групи відвідувати дільницю КДіР не менше одного разу на тиждень.

Так, у період з 03.08.2026 року по 09.08.2026 року, відповідно до журналу обліку відвідування дільниці КДіР представниками адміністрації, заходи з новоприбулими засудженими проводили лише сім із десяти членів робочої групи, що не відповідає вимогам пункту 5 розділу II Положення про дільницю КДіР.

4. У порушення пункту 1 розділу II Положення про дільницю КДіР до складу робочої групи з роботи з новоприбулими засудженими не входить начальник відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головний бухгалтер.

5. Моніторинговою групою встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці КДіР не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам. Так, у порушення вимог Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарського призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), у дільниці відсутня низка приміщень, а саме: кімната для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна та спецодягу; комора для тимчасового зберігання брудних постільних речей, речового майна та спецодягу; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень та їх неналежне облаштування не забезпечують належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов тримання, ускладнюють підтримання належного санітарного стану та порядку, а також негативно впливають на процес адаптації новоприбулих засуджених до умов відбування покарання.

6. У житловому приміщенні дільниці КДіР встановлено порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на повагу до приватного життя. Зокрема, у порушення правила 18.1 Європейських пенітенціарних правил ліжка розташовані впритул одне до одного, що не забезпечує засудженим належного особистого простору.

Аналогічне порушення встановлено у житловому приміщенні дільниці посиленого контролю.

7. У порушення вимог правила 22.5 Європейських пенітенціарних правил, правила 22.2 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели) та Норм забезпечення житлове приміщення дільниці КДіР не забезпечене баком для питної води ємністю 15 літрів із водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом.

8. Окремі матраци та подушки у житлових приміщеннях дільниці КДіР перебувають у незадовільному стані та потребують заміни, що суперечить вимогам Порядку забезпечення речовим майном та норм належності речового майна для засуджених, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року №280/5.

9. Пунктом 1 розділу XXIII ПВР УВП визначено, що нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження та позбавлення волі, довічного позбавлення волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їхнього проживання та праці, попередження та припинення з їхнього боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. Так, під час огляду житлових приміщень дільниці КДіР зафіксовано встановлені камери відеоспостереження.

Разом із тим у своїй доповіді у 2012 році Комітет критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер та зазначав, що будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого повинно завжди ґрунтуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і регулярно переглядатися. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема при застосуванні протягом тривалого часу (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

10. Облаштування приміщень дисциплінарного ізолятора установи (далі — ДІЗО) не повною мірою відповідає встановленим стандартам поводження з в’язнями та не забезпечує належних матеріально-побутових і санітарно-гігієнічних умов, що призводить до порушення прав засуджених осіб.

У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено належного рівня природного освітлення, оскільки вікна камер є малими за розміром, розташовані на значній висоті та мають надмірну заґратованість, унаслідок чого доступ природного світла є обмеженим і недостатнім для забезпечення нормальних умов перебування. Зазначені умови створюють додатковий психологічний дискомфорт для засуджених та ув’язнених у зв’язку з обмеженим візуальним контактом із зовнішнім середовищем.

Зазначене не відповідає вимогам правила 18.2 (а) Європейських пенітенціарних правил та правила 14 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

11. Санвузли в окремих камерних приміщеннях ДІЗО, зокрема в камерному приміщенні №10, не обладнані дверцятами та достатніми перегородками, які забезпечували б можливість усамітнення під час користування санітарними приміщеннями, що не відповідає вимогам правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правила 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

12. У камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ не забезпечено роботу механічної вентиляції, що не відповідає вимогам правила 13 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

13. У ДІЗО/ПКТ радіофікація забезпечена лише в загальному коридорі, при цьому засуджені не мають можливості самостійно вмикати, вимикати або регулювати гучність. Натомість у камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ вона не функціонує, що суперечить вимогам пункту 3 розділу XX ПВР УВП та правила 63 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

14. Моніторинговою групою встановлено, що до матеріалів про поміщення засуджених до дисциплінарного ізолятора психологом установи не долучаються психологічні характеристики, що свідчить про непроведення належного психологічного обстеження таких осіб. Зокрема, щодо трьох із чотирьох засуджених, матеріали стосовно яких перевірялися, психологічні характеристики були відсутні.

Зазначене є порушенням вимог пункту 5 розділу V Типових посадових обов’язків психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, якими передбачено обов’язок психолога брати участь у розгляді матеріалів щодо поміщення засуджених до дисциплінарного ізолятора та надавати відповідні висновки.

15. Окремі прогулянкові дворики ДІЗО/ПКТ та дільниці посиленого контролю не обладнані достатнім укриттям від атмосферних опадів. Разом із тим Комітет у другій Загальній доповіді зазначає, що щоденне перебування на свіжому повітрі повинне відбуватися на ділянці достатньої площі. Ділянка для прогулянок на свіжому повітрі має бути, наскільки це видається можливим, обладнана укриттям на випадок поганої погоди (CPT/Inf (92) 3) пункт 48).

16. Під час відвідування ДПК встановлено, що матеріально-побутове забезпечення дільниці не повною мірою відповідає встановленим нормативним вимогам.

Так, у порушення вимог Норм забезпечення у дільниці відсутня низка приміщень, а саме: кімната виховної роботи; гардеробна; кімната побуту; сушарка.

Відсутність зазначених приміщень або їх неналежне облаштування призводить до порушення санітарно-гігієнічних норм, ускладнює підтримання належного санітарного стану та порядку в місцях тримання засуджених і негативно впливає на загальний стан установи.

17. Санвузол у приміщенні дільниці ДПК не обладнаний дверцятами, що унеможливлює забезпечення приватності під час користування туалетом і порушує правило 19.3 Європейських пенітенціарних правил та правило 15 Мінімальних стандартних правил ООН щодо поводження з в’язнями (Правила Мандели).

18. Під час відвідування відділення соціально-психологічної служби (далі — СПС) №6 встановлено відсутність наочної інформації із зазначенням номерів телефонів “гарячих ліній”, а також поштових та електронних адрес Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратур, Департаменту, міжрегіонального управління, а також регіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги. Зазначене суперечить пункту 6 розділу II ПВР УВП.

19. Під час відвідування відділення СПС у житловому приміщенні на ліжках засуджених встановлено розміщення поіменних карт із зазначенням короткого опису злочинів, скоєних особами, які займають ці ліжка. У своїй доповіді за результатами візиту до України у 2020 році за аналогічних обставин Комітет зазначив, що цю практику слід припинити, оскільки вона не слугує жодній розумній меті та, крім стигматизації, має негативний вплив на стосунки між ув’язненими та працівниками в’язниці (CPT/Inf (2020) 40) пункт 52).

20. Моніторинговою групою встановлено низку порушень в організації лазне-прального обслуговування засуджених та ув’язнених осіб.

Так, під час відвідування встановлено, що засуджені мають можливість відвідувати лазню лише один раз на тиждень. Зазначене не відповідає вимогам пункту 19.4 Європейських пенітенціарних правил, відповідно до якого ув’язненим має бути забезпечена можливість приймати душ, за можливості щодня, але не менше двох разів на тиждень, а також пункту 3.1 розділу III Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року №849/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.06.2012 року за №947/21259 (далі — Положення про організацію лазне-прального обслуговування), яким передбачено миття засуджених (осіб, узятих під варту) у лазні не менше двох разів на тиждень.

21. У порушення пункту 2.14 розділу II Положення про організацію лазне-прального обслуговування в установі не забезпечено надання перукарських послуг засудженим.

22. У порушення пункту 2.11 розділу II Положення у приміщенні пральні та душової ДІЗО належним чином не працює примусова припливно-витяжна система вентиляції.

23. У порушення вимог правила 19.3 Європейських пенітенціарних правил у приміщенні душової не забезпечено право на приватність через відсутність шторок на душових перегородках.

24. У порушення вимог пункту 4 розділу XXII ПВР УВП та пункту 3.19 розділу III Положення в установі не забезпечено дотримання санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог.

Зокрема, санітарна обробка засуджених, які прибувають до установи, не проводиться. Так, 28.07.2026 року до установи прибули засуджені, однак відомості про проведення їх миття у книзі обліку відвідування лазні відсутні.

25. Під час візиту моніторингова група зафіксувала, що персонал установи, який безпосередньо контактує із засудженими, відкрито носить спеціальні засоби, зокрема гумові кийки. Разом із тим, згідно з абзацом восьмим пункту 1 розділу XXVI ПВР УВП, носіння персоналом установ виконання покарань спеціальних засобів у межах території установи виконання покарань, що охороняється, має бути за можливості максимально прихованим від оточення.

Водночас Комітет рекомендує, щоб пенітенціарні співробітники, які працюють у прямому контакті з в’язнями, не носили спеціальні засоби (такі як гумові кийки, наручники та балончики, споряджені сльозогінним газом) відкрито перед в’язнями. Таке носіння перешкоджає встановленню нормальних відносин між персоналом та в’язнями (CPT/Inf (2011) 29) пункт 85; CPT/Inf (2013) 23) пункт 23; CPT/Inf (2014) 15) пункт 166).

26. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 розділу IV Положення про програму диференційованого виховного впливу на засуджених “Підготовка до звільнення”, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.05.2016 року №1418/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17.05.2016 року за №735/28865, персонал соціально-психологічної служби установи, який безпосередньо організовує та здійснює заходи з реалізації програми “Підготовка до звільнення”, зобов’язаний надавати засудженим допомогу в оформленні (поновленні) паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП), інших особистих документів, а також в оформленні пенсій.

Водночас 19 засуджених потребують виготовлення паспорта громадянина України, 15 — отримання РНОКПП, що свідчить про недостатню роботу відділу соціально-виховної та психологічної роботи щодо забезпечення оформлення необхідних документів для засуджених, які їх не мають.

27. Відповідно до службової документації, некомплект персоналу в установі станом на 13.08.2026 року становить 128 штатних одиниць. Водночас у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році Комітет наголошує, що забезпечення позитивного клімату в пенітенціарній установі вимагає наявності професійної команди персоналу, який повинен бути присутнім у достатній кількості в будь-який момент часу в місцях тримання під вартою. Недостатня кількість персоналу може лише збільшити ризик насильства та залякування між засудженими. Нестача персоналу, який перебуває на передовій лінії, також підриває якість та рівень заходів, що пропонуються засудженим, і ставить під загрозу перспективу підготовки до звільнення та соціальної реабілітації.

У зв’язку з цим Комітет закликає українську владу вжити рішучих заходів для суттєвого збільшення кількості персоналу в пенітенціарних установах України, де спостерігається низький рівень укомплектованості персоналом, з метою посилення присутності персоналу служб охорони і нагляду всередині установ. Необхідно також вжити заходів, щоб покласти край 24-годинній зміні персоналу, який несе службу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 93).

28. Під час моніторингового відвідування встановлено, що у КВК-46 захисна споруда цивільного захисту або інше належним чином облаштоване приміщення, призначене для укриття засуджених та персоналу під час повітряної тривоги й інших загроз воєнного характеру, відсутнє.

Таким чином, у разі виникнення загрози ракетного чи іншого повітряного удару адміністрація установи не має можливості забезпечити перебування осіб, які утримуються в установі, у спеціально визначеному та обладнаному безпечному місці. Особливої ваги ця проблема набуває з огляду на те, що засуджені є особами, свобода пересування яких обмежена державою і які не можуть самостійно залишити територію установи або обрати інше безпечне місце під час повітряної тривоги.

Відсутність укриття в установі свідчить про неналежне забезпечення заходів цивільного захисту та створює безпосередній ризик для життя і здоров’я засуджених та персоналу в умовах триваючої збройної агресії проти України. Адміністрації установи спільно з органом управління необхідно вжити заходів щодо визначення та облаштування приміщення, придатного для використання як найпростішого укриття, або забезпечення іншого реального механізму захисту всіх осіб, які перебувають на території установи, відповідно до вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

29. Під час моніторингового відвідування досліджено організацію доступу засуджених до мережі Інтернет та засобів електронної комунікації через інтернет-клас установи.

Встановлено, що журнал обліку користування мережею Інтернет ведеться, однак останній запис у ньому датований 06.07.2026 року. Відтак надана документація не підтверджує користування засудженими мережею Інтернет після зазначеної дати.

Водночас в установі відсутній журнал обліку здійснення засудженими відеодзвінків, а також журнал обліку користування електронною поштою. За таких обставин неможливо встановити фактичну кількість осіб, які користувалися відповідними засобами комунікації, періодичність такого користування, а також перевірити реальну доступність цих послуг для засуджених.

Відсутність відповідного обліку та тривала відсутність записів у журналі користування мережею Інтернет можуть свідчити про фактичну обмеженість використання засудженими передбачених засобів електронної комунікації. Адміністрації установи необхідно забезпечити реальну можливість регулярного користування засудженими мережею Інтернет, відеозв’язком та електронною поштою, а також належне документування такого користування.

30. Під час моніторингового відвідування КВК-46 моніторинговою групою досліджувалися питання фактичного залучення засуджених до праці, правових підстав такої зайнятості, тривалості робочого часу, оплати виконаних робіт, здійснення обов’язкових утримань, нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) та формування страхового стажу. З цією метою вивчено договори, розрахункові відомості, документи щодо ЄСВ, книги видачі змінних завдань та обліку виконаних робіт, документацію виробничих дільниць, книгу видачі та приймання інструменту, журнал медичних оглядів працівників їдальні, журнал погодинних перевірок на робочих місцях та іншу первинну документацію. Отримані документальні відомості зіставлялися з фактичною організацією роботи та інформацією, одержаною під час конфіденційного спілкування із засудженими.

За інформацією, наданою адміністрацією установи, до оплачуваної праці залучено 118 засуджених: 30 осіб працюють на виробництві, 49 — у майстернях, 39 — на господарському обслуговуванні. При цьому лише 3 особи працюють на підставі трудових договорів, тоді як 115 осіб — на підставі цивільно-правових договорів (ЦПД). Отже, на підставі ЦПД працюють близько 97,5 % усіх осіб, яких адміністрація відносить до працевлаштованих.

Такий кількісний розподіл є суттєвим для оцінки реального характеру правовідносин. Цивільно-правове оформлення фактично є домінуючою моделлю використання праці засуджених у всіх трьох напрямах зайнятості. Водночас досліджена документація містить відомості про позмінну організацію роботи, систематичний вихід конкретних осіб на визначені робочі місця, видачу їм змінних завдань, контроль їх присутності адміністрацією та тривале виконання однотипних функцій. Такі ознаки потребують оцінки фактичного змісту правовідносин, а не лише формальної назви укладеного договору.

За матеріалами виробничого обліку до роботи, зокрема, залучалися засуджені П., Д., С., Р., Б., Т., Н., Ш. та Б. Засуджений П. фактично виконував роботи різноробочого, у тому числі ремонтні роботи. Книги видачі змінних завдань та обліку виконаних робіт містять персоніфіковані записи щодо виконавців та виконуваних завдань. Відтак для належної оцінки зайнятості ці відомості мають зіставлятися з конкретним ЦПД або трудовим договором, актами виконаних робіт, нарахованою винагородою та відомостями щодо ЄСВ.

Особливо показовими є результати перевірки роботи харчоблока. На день відвідування там працювали 17 засуджених. П. у документації зазначений як прибиральник, проте, за отриманою під час моніторингу інформацією, фактично виконує також ремонтні роботи. Це ставить питання щодо відповідності фактично виконуваної роботи предмета договору та роботам, за які йому нараховується винагорода.

За журналом контролю якості приготовленої їжі встановлено систематичну роботу засуджених, зазначених у документації як А. та П., без вихідних днів. Ця інформація була підтверджена під час конфіденційного спілкування.

Засуджений Я. повідомив, що близько одного року і шести місяців працює помічником кухаря. За його словами, працює щоденно без вихідних, як правило, з 07:00 до 18:00, а інколи — до 20:00. Таким чином, повідомлений ним режим означає систематичну багатогодинну зайнятість протягом тривалого періоду.

Засуджений С., який виконує роботу з миття посуду, повідомив про щоденну роботу приблизно з 06:00 до 19:00 без вихідних. До роботи на харчоблоці також залучені Г., Б. та Г.

Особливого значення ці відомості набувають після їх зіставлення з розрахунковою документацією. За дослідженою відомістю щодо винагороди за цивільно-правовими договорами П. нараховано 500,00 грн. З цієї суми утримано 90,00 грн ПДФО та 25,00 грн військового збору, загальна сума утримань становила 115,00 грн, а на особовий рахунок зараховано 385,00 грн.

Г. також нараховано 500,00 грн, утримано 90,00 грн ПДФО та 25,00 грн військового збору; загалом утримано 115,00 грн, на особовий рахунок зараховано 385,00 грн.

Я. нараховано 500,00 грн. Крім ПДФО у сумі 90,00 грн та військового збору у сумі 25,00 грн, у відомості відображено додаткове утримання у сумі 77,00 грн. Загальна сума утримань становила 192,00 грн, на особовий рахунок зараховано 308,00 грн. Таким чином, документально відображена місячна винагорода у сумі 500,00 грн має бути оцінена у взаємозв’язку з повідомленням Я. про щоденну роботу протягом приблизно 11 годин, а в окремі дні — до 13 годин, без вихідних.

Б. за відповідною відомістю нараховано 500,00 грн, утримано 90,00 грн ПДФО та 25,00 грн військового збору; загальна сума утримань — 115,00 грн, на особовий рахунок зараховано 385,00 грн.

С. нараховано 250,00 грн, утримано ПДФО у сумі 45,00 грн та військовий збір у сумі 12,50 грн. Загальна сума утримань становила 57,50 грн, на особовий рахунок зараховано 192,50 грн. Зазначене особливо привертає увагу з огляду на повідомлений ним фактичний режим роботи — з 06:00 до 19:00 щоденно без вихідних. За таких обставин співвідношення між фактичним обсягом і тривалістю роботи та документально відображеною винагородою у сумі 250,00 грн потребує належного пояснення й перевірки.

Г. нараховано 500,00 грн, утримано 90,00 грн ПДФО та 25,00 грн військового збору; загальна сума утримань становила 115,00 грн, а на особовий рахунок зараховано 385,00 грн.

Таким чином, щодо П., Г., Я., Б. та Г. у документації відображено винагороду переважно у розмірі 500,00 грн, а щодо С. — 250,00 грн. Водночас під час конфіденційного спілкування Я. та С. повідомили про тривалу щоденну зайнятість без вихідних. З огляду на це зазначені відомості потребують додаткового зіставлення з фактичним обсягом виконаних робіт, умовами ЦПД та відповідними розрахунковими документами.

Моніторинговою групою також досліджено надану установою документацію щодо ЄСВ. Вона містить персоніфіковані відомості про базу нарахування внеску. Водночас при оцінці цих документів принципово важливо розмежовувати нарахування ЄСВ та його фактичну сплату. Самої розрахункової або звітної документації недостатньо для категоричного висновку про надходження відповідної суми до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування та зарахування конкретній особі повного місяця страхового стажу.

Водночас розміри винагороди, відображені щодо досліджених працівників, мають безпосереднє значення для страхового стажу. За ЦПД страховий стаж залежить не від самого факту укладення договору чи тривалості фактичного виконання роботи, а від відображеної бази нарахування та сплати ЄСВ за відповідний період. Отже, ситуація, коли особа фактично працює систематично протягом повного місяця, але їй документально нараховується лише 250,00 або 500,00 грн винагороди, створює істотний ризик того, що фактичний місяць роботи не відповідатиме повному місяцю страхового стажу. Для остаточного встановлення страхового стажу необхідне зіставлення документів установи з даними персоніфікованого обліку застрахованої особи.

Окремі недоліки встановлено і в первинному обліку фактичної роботи. У журналі погодинних перевірок харчоблока не зазначено календарних дат, через що неможливо визначити, якого саме дня проводилася конкретна перевірка, та зіставити її з іншими документами. Водночас у журналі зафіксовано перевірки о 23:18, 01:35, близько 03:00 та 05:00, під час яких на харчоблоці перебували чотири особи. Отже, документація установи підтверджує присутність працюючих засуджених на харчоблоці в нічний час, проте неналежне ведення журналу не дає змоги встановити конкретні дати, тривалість роботи та її відображення в документах щодо винагороди.

Формальний характер обліку встановлено також під час перевірки книги видачі та приймання інструменту. За період з 31.07.2026 року по 03.08.2026 року у ній відсутні записи про видачу ножів для роботи на кухні. З огляду на функціонування харчоблока та характер виконуваних робіт це не дає підстав вважати відповідний облік повним і достовірним.

У журналі медичного огляду працівників їдальні перші наявні записи датовані 08.08.2026 року. Відтак наданою документацією не підтверджено належне документування відповідного медичного контролю працівників харчоблока за попередній період.

У сукупності встановлені обставини вказують на необхідність удосконалення організації та документування праці засуджених. Зі 118 працевлаштованих осіб 115 залучені на підставі ЦПД, водночас матеріали моніторингу містять відомості про регулярну та тривалу зайнятість окремих засуджених, у тому числі без вихідних і в нічний час.

Окремої уваги потребує відповідність документально відображеної винагороди фактичному обсягу виконаної роботи. Так, Я. за липень нараховано 500,00 грн, а С. — 250,00 грн, тоді як під час конфіденційного спілкування вони повідомили про щоденну багатогодинну зайнятість без вихідних. З огляду на це доцільно зіставити фактичну зайнятість із ЦПД, актами виконаних робіт, первинним обліком, нарахованою винагородою та відомостями щодо ЄСВ.

Отже, встановлені обставини свідчать про необхідність додаткової уваги до організації праці та соціального захисту засуджених. Значна частка ЦПД — 115 зі 118 працюючих осіб — у поєднанні з відомостями про систематичну та тривалу зайнятість окремих засуджених потребує більш детального зіставлення фактичного характеру роботи з формою її оформлення, розміром винагороди, нарахуванням і сплатою ЄСВ та формуванням страхового стажу.

Медична частина №46 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях

Завідувач медичної частини №46 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях (далі — медична частина) — Куреша Валерій Петрович.

На час відвідування неукомплектованими залишалися посади лікаря-терапевта — 0,5 штатної одиниці, лікаря-психіатра — 0,5 штатної одиниці, лікаря-інфекціоніста — 0,25 штатної одиниці, клінічного психолога — 0,5 штатної одиниці.

Під час моніторингового візиту моніторинговою групою здійснено вивчення медичної документації, огляд приміщень медичної частини, а також проведено індивідуальні бесіди (опитування) із засудженими, за результатами чого встановлено недоліки в організації медичного забезпечення, що призводять до порушення прав зазначених осіб:

1. Згідно з пунктами 2, 3 глави III розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог. Разом із тим у медичній частині вакантна посада лікаря-психіатра, що свідчить про неповноту проведення первинного та профілактичного медичних оглядів, у зв’язку з чим засуджені та ув’язнені не отримують належної медичної допомоги.

Зазначене порушує пункт 38 рекомендацій Європейського комітету із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (далі — Комітет), де зазначено, що медичні служби в місцях позбавлення волі повинні бути в змозі забезпечити медичну допомогу та лікування, а також відповідну дієту, фізіотерапію, реабілітацію чи будь-який інший спеціальний догляд на такому ж рівні, який пропонується пацієнтам у цивільних медичних закладах. Повинна бути забезпечена наявність лікарського, допоміжного медичного і технічного персоналу, а також надані відповідні приміщення, обладнання й устаткування (CPT/Inf (93) 12-part).

2. У кабінеті лікарського приймання медичної частини моніторинговою групою зафіксовано встановлення камери відеоспостереження. Водночас, згідно з пунктом 8 розділу VII Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2018 року за №766/32218, абзацом п’ятим пункту 1 розділу XXIII ПВР УВП забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів у приміщеннях (камерах), де проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, особисті обшуки з роздяганням, а також у палатах медичних частин.

Зазначений факт свідчить про можливе порушення права засуджених на конфіденційність інформації про стан здоров’я під час проведення медичних оглядів, процедур або маніпуляцій. Це порушує вимоги статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я, а також пункту 9 розділу I Порядку.

3. Під час візиту моніторинговою групою встановлено, що медичний персонал не забезпечує належної фіксації та документування тілесних ушкоджень осіб, позбавлених волі.

Відповідно до пункту 3 глави 1 розділу II Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), у разі виявлення у засудженого тілесних ушкоджень медичний працівник, який виявив такі ушкодження, складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:

• відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення засудженого, що стосуються обставин отримання тілесних ушкоджень (дата, час, місце отримання, способи заподіяння ушкоджень, відомості про особу (осіб), яка (які), на думку засудженого, їх заподіяла(ли)), а також інші відомості щодо отримання тілесних ушкоджень);
• вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я засудженого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
• припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані засудженим, та медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються форма первинної облікової документації №511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 року за №661/20974, та фотографії наявних тілесних ушкоджень засудженого. Два примірники довідки та додатків до неї долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого №025/о, третій примірник видається особисто засудженому, який пройшов огляд.

Натомість, як встановлено під час моніторингового візиту, у випадках виявлення тілесних ушкоджень медичним персоналом фактично заповнюється лише форма первинної облікової документації №511/о без складання довідки у трьох примірниках та без здійснення повного комплексу дій, передбачених Порядком. Це свідчить про системне порушення вимог пункту 3 глави 1 розділу II Порядку та про неналежну організацію медичної фіксації тілесних ушкоджень.

Відсутність належної фіксації тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Комітету, відповідно до якого медичні служби у місцях позбавлення волі повинні сприяти запобіганню насильству шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, за необхідності, інформування компетентних органів (CPT/Inf (93) 12).

4. У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечуються соціально-психологічний супровід, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином, зазначені особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхнє право на вибір методів лікування відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

Разом із тим Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році зазначає, що потрапляння до пенітенціарної установи є можливістю розв’язати проблему, пов’язану з наркотиками, і тому важливо, щоб відповідна допомога була запропонована всім зацікавленим особам, отже, в усіх установах має бути доступне відповідне медичне обслуговування. Допомога, що пропонується таким особам, повинна бути різноманітною; програми замісної терапії для осіб із наркотичною залежністю повинні поєднуватися зі справжніми психосоціальними та освітніми програмами для осіб з опіоїдною залежністю, які не в змозі припинити вживання наркотиків. Крім того, доступ до програм ЗПТ в установах повинен бути легкодоступним, а керувати ними повинні також пенітенціарні лікарі, які повинні пройти спеціальну підготовку з питань, пов’язаних із вживанням наркотиків (CPT/Inf (2024) 20) пункт 86).

5. У штаті медичної частини вакантна посада клінічного психолога, що ускладнює своєчасне та ефективне надання медичної допомоги у сфері психічного здоров’я засудженим. Комітет у доповіді за наслідками візиту до України у 2023 році рекомендує надалі посилювати надання психологічної допомоги в установах, а також розвивати підготовку та роль пенітенціарних психологів, особливо в частині терапевтичної клінічної роботи із засудженими. У цьому контексті необхідно докласти зусиль для набору клінічно підготовлених психологів, які повинні бути частиною медичної команди й у своїй роботі не повинні поєднувати дві різні ролі, тобто оцінку ризиків і терапевтичну клінічну роботу (CPT/Inf (2024) 20) пункт 85).

6. У порушення вимог пункту 9 Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 року №240, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.2016 року за №570/28700, а також пункту 8.3.4 Державних будівельних норм України В.2.2-10:2022 “Заклади охорони здоров’я” палата-ізолятор для осіб із психічними розладами не відповідає встановленим вимогам.

Приміщення розраховане на перебування більш ніж однієї особи (на 5 осіб), що суперечить принципам ізоляції.

У приміщенні відсутній санітарний вузол, що позбавляє осіб можливості безперешкодного доступу до санітарно-гігієнічних умов; не встановлено баки для питної води; відсутня механічна вентиляція.

7. У порушення вимог Стандартів медичної допомоги при вірусному гепатиті C у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2025 року №1178, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит C (станом на 13.08.2026 року — 92 особи) проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим своєчасно не підтверджується діагноз та не призначається необхідна противірусна терапія. Такі обставини можуть призвести до погіршення стану здоров’я пацієнтів і сприяти поширенню інфекції серед засуджених та ув’язнених осіб.

Крім того, моніторинговою групою встановлено, що в медичній частині на диспансерному обліку перебувають вісім пацієнтів із хронічним вірусним гепатитом C, які потребують противірусної терапії. Водночас станом на день візиту в аптеці медичної частини відповідні лікарські засоби були відсутні. Відсутність своєчасного лікування підвищує ризик прогресування захворювання, розвитку тяжких уражень печінки та створює загрозу поширення вірусного гепатиту C серед інших пацієнтів, що порушує право засуджених на отримання належної медичної допомоги.

8. Під час моніторингового візиту встановлено, що інфекційний ізолятор стаціонару медичної частини не функціонує у зв’язку з проведенням ремонтних робіт, що унеможливлює належну ізоляцію пацієнтів з інфекційними захворюваннями та створює ризик їх поширення. Зазначене не відповідає вимогам пункту 8 глави 5 розділу II Порядку.

9. Диспансерний нагляд здійснюється за 12 особами, які мають інвалідність. З них I групи — 0 осіб, II групи — 4 особи, III групи — 8 осіб. Разом із тим, у порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”, особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що 2 особи, які мають інвалідність, не мають індивідуальної програми реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, зумовлене захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

10. У порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення” у медичній частині не створено умов для тримання осіб з інвалідністю.

11. У порушення пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики” у медичній частині відсутній висновок, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

12. У порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген-апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасного надання належної стоматологічної допомоги.

13. У порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому) та третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини через технічні обмеження позбавлений можливості надсилати запити на телемедичні консультації та отримувати фахову допомогу для надання медичних послуг засудженим.

14. Згідно з пунктом 7 глави III розділу II Порядку, засуджені, які працюють на об’єктах харчування (крім робіт, пов’язаних із посадами продавців, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників), переробної промисловості, у будинках дитини, закладах загальної середньої освіти, підрозділах професійної підготовки у спеціальних виховних колоніях, медичних частинах (фельдшерських пунктах) та лікарняних закладах ДКВС (крім робіт, пов’язаних із наданням медичної допомоги), пральнях, лазнях, кімнатах для тривалих побачень, гуртожитках, клубах, на об’єктах водозабезпечення та каналізації, дільницях розведення і вирощування тварин, проходять обов’язкові попередні та профілактичні медичні огляди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 року №559 “Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок”.

На кожного засудженого зазначеної категорії заводиться форма первинної облікової документації №1-ОМК “Особиста медична книжка”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2013 року №150, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2013 року за №662/23194.

Разом із тим під час перевірки особистих медичних книжок засуджених, які працюють в їдальні, встановлено, що цим працівникам не проводилося загальне обстеження лікарями-спеціалістами (лікар-терапевт, лікар-дерматовенеролог, лікар-отоларинголог, лікар-стоматолог та інші спеціалісти (за потреби)), лабораторне і функціональне обстеження згідно з Переліком необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних, лабораторних та інших досліджень, що необхідні для проведення обов’язкових медичних оглядів, та періодичністю їх проведення, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.2002 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.09.2002 року за №639/6927.

15. Приміщення кабінету лікарів та рентген-кабінету не забезпечені вогнегасниками, що є порушенням вимог пункту 3.6 глави 3 розділу V Правил та пункту 10.18 глави 10 Державних санітарних правил і норм “Гігієнічні вимоги до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04.06.2007 року №294, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.11.2007 року за №1256/14523.

16. У порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417 (далі — Правила), приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Рекомендації

1. Забезпечити дотримання встановленого порядку перебування новоприбулих засуджених у дільниці КДіР, припинити їх залучення до тривалих неоплачуваних робіт поза межами дільниці та забезпечити вимоги щодо ізольованого тримання.

2. Припинити практику покладення на засуджених (“днювальних”) функцій нагляду, контролю за поведінкою інших засуджених або інших повноважень, що належать персоналу установи.

3. Забезпечити виконання програми роботи з новоприбулими засудженими в КДіР усіма членами робочої групи з установленою періодичністю та включити до її складу начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку — головного бухгалтера.

4. Привести матеріально-побутове забезпечення КДіР та ДПК у відповідність до встановлених норм, зокрема облаштувати передбачені нормативами приміщення, забезпечити належний особистий простір між ліжками, питну воду, замінити непридатні матраци й подушки.

5. Переглянути обґрунтованість застосування відеоспостереження у житлових приміщеннях КДіР з урахуванням необхідності, пропорційності та права засуджених на приватність.

6. Забезпечити в камерних приміщеннях ДІЗО/ПКТ належне природне освітлення та роботу механічної вентиляції, обладнати санвузли достатніми перегородками і дверцятами, відновити радіофікацію камер із можливістю користування нею засудженими.

7. Забезпечити проведення психологічного обстеження засуджених під час розв’язання питання про поміщення до ДІЗО та долучення відповідних психологічних характеристик до матеріалів дисциплінарного провадження.

8. Обладнати прогулянкові дворики ДІЗО/ПКТ та ДПК належним укриттям від атмосферних опадів.

9. Забезпечити у відділеннях СПС розміщення актуальної інформації про доступні механізми звернення до компетентних державних органів та припинити практику розміщення біля спальних місць поіменних карток із відомостями про вчинені засудженими кримінальні правопорушення.

10. Забезпечити засудженим можливість миття не менше двох разів на тиждень, надання перукарських послуг, належну роботу припливно-витяжної вентиляції у пральні та душовій ДІЗО, а також приватність під час користування душовими.

11. Забезпечити проведення та належне документування санітарної обробки всіх новоприбулих засуджених.

12. Забезпечити дотримання персоналом вимог щодо максимально прихованого носіння спеціальних засобів під час безпосереднього контакту із засудженими.

13. Посилити роботу щодо оформлення засудженим паспортів громадянина України, РНОКПП та інших необхідних особистих документів, насамперед особам, які готуються до звільнення.

14. Вжити організаційних та кадрових заходів для скорочення наявного некомплекту персоналу установи та забезпечення достатньої присутності працівників, відповідальних за безпеку, нагляд і соціально-виховну роботу.

15. Забезпечити створення в установі належного укриття цивільного захисту, спроможного забезпечити захист засуджених і персоналу під час повітряної тривоги та інших загроз воєнного характеру.

16. Забезпечити реальну і регулярну можливість користування засудженими мережею Інтернет, відеозв’язком та електронною поштою, а також належний облік такого користування, у тому числі ведення відповідних журналів.

17. Провести комплексну перевірку правових підстав залучення засуджених до праці, зокрема обґрунтованості використання ЦПД щодо 115 зі 118 працюючих осіб, шляхом зіставлення умов договорів із фактичним характером, систематичністю, тривалістю та режимом виконуваної роботи.

18. Забезпечити належний облік фактично відпрацьованого часу та виконаних робіт, дотримання права на відпочинок і виключити систематичне залучення засуджених до багатогодинної роботи без вихідних та належного документального оформлення.

19. Забезпечити відповідність розміру винагороди фактично виконаному обсягу робіт; провести персоніфіковане зіставлення ЦПД, актів виконаних робіт, первинного обліку зайнятості, нарахованої винагороди, здійснених утримань та сум, зарахованих на особові рахунки засуджених.

20. Забезпечити належне нарахування та сплату ЄСВ за працюючих засуджених і перевірити формування їхнього страхового стажу за даними персоніфікованого обліку, особливо у випадках, коли при систематичній зайнятості документально відображається винагорода у розмірі лише 250–500 грн.

21. Забезпечити достовірне ведення первинної документації щодо праці засуджених, зокрема журналів погодинних перевірок харчоблока, обліку видачі та повернення ножів та іншого інструменту, а також медичних оглядів працівників харчоблока.

22. Вжити заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень прав людини та недопущення катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання у медичній частині №46 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Волинській та Рівненській областях.

23. Забезпечити контроль за належним веденням медичної документації відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, та інших нормативно-правових актів.

24. Забезпечити штат медичної частини лікарями-спеціалістами відповідно до потреб.

25. Демонтувати з приміщень медичної частини камери відеоспостереження.

26. Забезпечити своєчасну та належну фіксацію тілесних ушкоджень у засуджених та ув’язнених осіб.

27. Забезпечити облаштування в медичній частині ізоляторів для осіб, хворих на інфекційні захворювання, відповідно до встановлених вимог законодавства.

28. Забезпечити обладнання ізолятора для осіб із розладами психіки та поведінки відповідно до вимог.

27. Забезпечити можливість отримання замісної підтримувальної терапії на підставі діагнозу психічних та поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів.

30. Забезпечити наявність у всіх працівників їдальні особистих медичних книжок та повного комплексу передбачених медичних обстежень, необхідних для їх допуску до роботи на об’єктах харчування.

31. Забезпечити проведення індивідуальної реабілітації осіб, які її потребують.

32. Забезпечити доступність будівель установи відповідно до Державних будівельних норм України В.2.2-40:2018 “Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення”.

33. Забезпечити належну роботу телемедичного комплексу для здійснення запитів лікарями на телемедичне консультування.

34. Забезпечити медичну частину дентальним рентген-апаратом та необхідним обладнанням для проведення повноцінного стоматологічного обстеження і лікування.

35. Виконати вимоги пункту 37 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року №285 “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”.

36. Забезпечити всіх осіб з підозрою на ВГС доступом до ПЛР-тестування у найкоротші терміни та організувати необхідне противірусне лікування для осіб з підтвердженим діагнозом.

37. Забезпечити наявність вогнегасників у кабінетах лікарів і рентген-кабінеті та дотримання вимог щодо розміщення сторонніх предметів.

38. Усунути порушення вимог пожежної безпеки.