Уряд вдруге за рік пропонує скасувати статтю 391 Кримінального кодексу України, за якою засуджені можуть отримати додаткові три роки позбавлення волі за злісну непокору адміністрації колонії. Але разом із декриміналізацією пропонується нове дисциплінарне покарання — переведення до камерних приміщень колоній максимального рівня безпеки на строк до одного року.
12 жовтня 2026 року Кабінет Міністрів подав до Верховної Ради законопроєкт № 16143, який має на меті гуманізацію законодавства у сфері виконання кримінальних покарань.
Скасування статті 391 давно підтримують правозахисники, адже її застосування роками створювало можливості для тиску на засуджених. Проте запропонована урядом альтернатива викликає не менше запитань.
.
Зокрема, законопроєкт передбачає: «переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях (секторах) мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, виправних колоніях (секторах) середнього рівня безпеки чи звичайних жилих приміщеннях виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки до приміщення камерного типу виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки на строк від трьох місяців до одного року».
Водночас зберігається інше дисциплінарне стягнення — поміщення до приміщення камерного типу на строк до трьох місяців.
Підставою для нового, значно суворішого стягнення стане «злісна непокора», яку пропонується визначити так: «Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної колонії полягає в умисній відкритій, демонстративній, систематичній (не менш як три рази протягом року) відмові особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, від виконання законних вимог представника адміністрації виправної колонії, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, за які вона була піддана протягом року стягненню у виді поміщення до приміщення камерного типу».
Тобто для застосування такого покарання не обов’язково, щоб засуджений погрожував комусь, застосовував насильство чи створював реальну загрозу безпеці. Достатньо систематичної відмови виконувати законні вимоги адміністрації за наявності передбаченого законопроєктом попереднього стягнення.
І тут виникає головне питання: чи не замінює держава кримінальне покарання іншим, надмірно суворим дисциплінарним заходом?
Цікаво, що майже ідентичні положення уряд уже пропонував у законопроєкті № 15003, зареєстрованому 5 лютого 2026 року. Після зміни складу Кабінету Міністрів документ відкликали, але в жовтні повернулися до тієї самої моделі дисциплінарної відповідальності.
Водночас у лютому народний депутат Ігор Фріс подав альтернативний законопроєкт № 15003-1. Він також передбачав скасування статті 391 КК України, але не пропонував нового дисциплінарного стягнення у вигляді переведення до камерних приміщень колоній максимального рівня безпеки на строк до одного року. Натомість у пояснювальній записці та порівняльній таблиці до альтернативного законопроєкту пропонувалося скоротити максимальний строк поміщення до приміщення камерного типу з трьох місяців до одного.
Принципово іншим було й запропоноване визначення злісної непокори: «Злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної колонії — це відкрита відмова засудженого від виконання законної вимоги представника адміністрації виправної колонії, поєднана з погрозами застосування насильства, створенням реальної загрози безпеці установи виконання покарань або інших осіб, або інша умисна фізична протидія персоналу, вчинена особою, яка протягом року притягувалася до дисциплінарної відповідальності за аналогічні діяння».
Таким чином, на відміну від урядового законопроєкту, альтернатива Ігоря Фріса пов’язувала злісну непокору не просто із систематичною відмовою виконувати вимоги адміністрації, а з погрозами насильством, реальною загрозою безпеці або фізичною протидією персоналу. Це принципова відмінність, адже вона дозволяє чіткіше розмежувати звичайні дисциплінарні порушення та поведінку, яка становить реальну небезпеку.
Ще одна новація жовтневого законопроєкту — обов’язкове окреме тримання визначених категорій військовослужбовців ЗСУ в колоніях та слідчих ізоляторах. Мін’юст пояснює це необхідністю захисту військових від можливого насильства та тиску.
Проте Громадська рада при Міністерстві юстиції звернула увагу, що розробники не навели статистики таких випадків, аналізу української практики чи доказів недостатності чинних механізмів забезпечення особистої безпеки. Ветерани АТО та ООС перебували в установах виконання покарань і раніше, однак необхідність обов’язкового розділення саме зараз належно не обґрунтована.
Особливо суперечливим є виняток для військовослужбовців, які раніше відбували покарання. Виходить, людина могла звільнитися з колонії, вступити до ЗСУ, захищати Україну, але через своє минуле не підпадатиме під запропоновані гарантії. Чому попереднє ув’язнення має автоматично означати, що військовослужбовець більше не потребує захисту?
У своїх офіційних зауваженнях від 27 серпня 2026 року Громадська рада запропонувала переглянути річне камерне стягнення, уточнити визначення злісної непокори, посилити процесуальні гарантії та замість обов’язкового розділення військовослужбовців застосовувати індивідуальну оцінку ризиків.
І найпоказовіше: у пояснювальній записці до нового законопроєкту Мін’юст прямо зазначив, що під час громадських консультацій отримав пропозиції та зауваження від виконувачки обов’язків голови Громадської ради Ганни Скрипки, але «пропозиції та зауваження, які надійшли під час проведення електронних консультацій з громадськістю, не враховані».
Водночас законопроєкт погодили без зауважень Офіс Генерального прокурора та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.
ГО «Захист в’язнів України» підтримує скасування статті 391 КК України, але вважає, що декриміналізація не повинна супроводжуватися запровадженням непропорційних дисциплінарних покарань.
Ми сподіваємося, що народний депутат Ігор Фріс знову подасть альтернативний законопроєкт, щоб парламент міг розглянути інший підхід до реформи.
Адже гуманізація — це не просто прибрати статтю з Кримінального кодексу. Це насамперед зменшити можливості для свавілля та забезпечити справедливе й пропорційне поводження із засудженими.
