Що потрібно, аби задокументовані факти катувань і свідчення засуджених про те, що відбувалося за високими парканами колоній, перетворилися на кримінальні справи, а ті, кого слідство вважає причетними до злочинів, опинилися на лаві підсудних? Іноді для цього потрібні роки.
1 жовтня 2026 року на телеканалі 2+2 вийшла третя серія другого циклу документального проєкту Державного бюро розслідувань «ДБР. Резонансні розслідування» — «Перевертні на зоні».
Цикл створений ДБР і розповідає про найбільш резонансні розслідування Бюро. Цього разу в центрі уваги — злочини у місцях позбавлення волі та розслідування подій у Бердянській виправній колонії №77 та Божковській виправній колонії №16.
У зйомках фільму взяв участь голова ГО «Захист в’язнів України» Олег Цвілий. І це не випадково.
Наша організація має безпосереднє відношення до історії цих справ. Протягом багатьох років ми працювали з людьми, які повідомляли про катування та інші злочини в колоніях, спілкувалися з потерпілими та їхніми родичами, фіксували свідчення, збирали й передавали матеріали, зверталися до правоохоронних органів та публічно вимагали належного розслідування.
Тому для нас «Перевертні на зоні» — це не просто фільм про роботу правоохоронного органу. Це частина історії, учасниками якої ми були і залишаємось протягом багатьох років.
За кількома десятками хвилин екранного часу — свідчення засуджених, звернення їхніх родичів, моніторингові візити, фото та відеодокази, заяви про злочини, публічні акції, журналістські розслідування та роки спроб домогтися одного: щоб повідомлення людей про катування не залишилися без належної реакції держави.
Сьогодні справи щодо подій у БВК-77 та БВК-16 вже перебувають у судах. Серед обвинувачених — керівник установи та його заступник, а також засуджені, яких слідство вважає так званими «помічниками адміністрації» та причетними до катувань і вимагання коштів у інших засуджених. У справі щодо Бердянської ВК №77 стосовно частини таких осіб суди вже ухвалили вироки, тоді як розгляд справ щодо інших обвинувачених триває.
Для нас передача справ до суду і навіть перші вироки — важливий результат, але ще не завершення цієї роботи. ГО «Захист в’язнів України» залишається у цих справах разом із постраждалими, забезпечує їхнє адвокатське представництво в суді та продовжуватиме роботу до остаточного судового рішення. Адже головна мета цієї багаторічної боротьби — не лише домогтися розслідування окремих фактів катувань, а подолати безкарність за злочини, вчинені щодо людей у місцях несвободи.
Це довгий шлях — від перших свідчень потерпілих і документування катувань до розслідування, обвинувальних актів та вироків. І цей шлях ще не завершений. Працюємо далі…
